Літопис Галицький

«Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський назвав померлого почесного громадянина Івано-Франківська Михайла Мулика “заслуженим есесівцем”. Повідомлення нардеп опублікував у своєму блозі в Telegram.

Прикметно, що цей пост він поставив лише у телеграмі. У Фейсбук, куди він, як правило, копіює свої пости, не поширював. Це не завадило підхопити різкі слова народного депутата кремлівським пропагандистським ЗМІ, зокрема, інформаційній агенції “Антифашист“, виданню “Царь град” тощо…

До слова, Максим Бужанський відомий своєю антипатією до Революції гідності. Блогер підтримував «Партію регіонів».

(https://galka.if.ua, 27 січня 2020 року)

У рік 7 528 [2020]. Принесло [ще тамтого] року походом виборчим, аки вірусом китайським чи потопом [зеленим], до ради верховної різного наброду [прислужливого] та каламутного, аки шумовиння [бужанське], з ригіанальних стоків політичних та каналізацій колорадських, і прибило [тоді] під самий купол в городі стольному із ріки повноводної Дніпра хронописця видатного, творця [14] розділів сакральних та 88 глав оральних, двохкнижника великого на ім’я Масік із прозвиськом Дідо-Воєвальний та запахом [відповідним].

Жив же сей аскет уродливий та анахорет борзописний в телеящику [у кума] пахана мордорського Хутіна, прибравши собі ім’я Протинарод після постригу [ватного] та обрізу кремлядського, і мав же він неміряно більшовицької мудрості набутої та [дідівської] хитрості вродженої та ділився щедро у телеграмах та фейсбуках своїх одкровеннями [піонерськими] та істинами скрепнутими, що аж вихлюпувалися з нього та переповнювали [всі] пропагандони телевізійні за поребриком східним.

Був же вельми сей муж обізнаний [у науках] історичних, війнах великих та вітчизняних, з наполеонами та гітлерами [на ти] був, а чінгісхіна від чінгачгука одрізнити умів, та ввижалися йому всюди свастики арійські і блискавиці [есесівські], червоні танки палаючі з дідом його рідним та [сталін] вусатий, що на коліна собі бере і до чресел своїх притуляє міцно та мокро, і приємно було йому тоді, аки від [ковбаси] по два двадцять. І ходив сей двокнижник Масік у походи свої [уявні] та лупив фашистів усюди нещадно, аки дружину свою колись [до розлучення], підвалами некеведистськими марив, до трійки розстрільної, аки до образів генсеків многозіркових, ревно молився та голову свою [і без того] слабеньку в поклонах перед мавзолеєм із мумією столітньою [до крові] розбивав.

Коли ж збирався того року Масік, валізу свою пакуючи, визволяти [укотре] освенцим священний від фашистів есесівських, то бризнув ще [на кінець] слиною своєю отруйною, аки куля для Бандери, на дивізію галицьку і заквилив, аки цуцик, від чумки [коричневої] не прищеплений. І донеслися волання [його] юродиві до города галицького, і аж перестав тоді лицар свободний Руслан-Марципан зігувати [постійно], і на ялинці своїй намальованій нову прикрасу-висюльку намалював [на гілляці] і підписав її Масік.

НОРВАКС