«Народний депутат України з Прикарпаття Юрій Соловей поділився у Фейсбуку враженнями від розмови з одним із міжнародних інвесторів.

“Сьогодні мав розмову з одним серйозним міжнародним інвестором, який має успішний досвід інвестування з 2006 року в Україну, близько 700 працюючих. Кажу: “Продовжуйте інвестувати”. Відповідь: “Хочу. Маю ресурс. В Україні вигідно працювати. Але не можу. Бо навіть на вже існуюче виробництво не можу знайти адекватну робочу силу”. Це вже не перша моя розмова з зовнішніми та вітчизняними інвесторами зі схожим лейтмотивом. З одного боку колосальний рівень безробіття, з іншого – немає фахової робочої сили і це стримує інвестиції”, – написав нардеп і запевнив, що з цієї ситуації слід шукати вихід».

(http://www.galka.if.ua, 16 січня 2016)

У рік 7524 [2016]. Спілкувався того року то з одним, то [з другим] інвестором міжнародним та серйозним [припорошений] боярин снятинсько-косівський і трохи верховинський Юрасик на прозвисько Соловій-Фінансист, витьохкував, вийойкував та [висвистував] так, що аж грошей довкруг нього не ставало, аки після походу [до супермаркету] перед святами, та своїми враженнями, думками та іншими [байками] від того всього з ближніми ділився, аки хлібом насущним та сорочкою останньою, бо був сей муж благий економіст і [в доброму значенні] чоловіколюбець. Працею [ударною] на ниві політичній дорогу через гори гуцульські до ради верховної проторував він собі, на [форумі громадському] вправно язиком міхи гречаної вовни молов, магазинами соціальними рейтинг свій піднімав, ровом оборонним на кримському кордоні землю рідну захищав, а ще за [зелень] братову та його [едельвейси] в городі галицькому вельми дбав.

І говорили йому серйозні мужі та пацани [конкретні], які роками по сім сотень душ на ґаздівстві своєму тримали, що вельми добре їм за нинішнього курсу [валютно-політичного] роботу свою робити у землях руських, зарплату гривнями м’якенькими, аки гівенце, виплачуючи та прибуток у валюті твердій, аки закреп, получаючи, а [було би] іще лучче, якби смерди безробітні так [неадекватно], погано і повільно не працювали. І зажурився таким [лейтмотивом] печальним Соловій-Фінансист і, аки політекономіст правдивий, поважний та вправний, тужився вельми над тим, що нема ні [в цілім] краї руськім, ні в городі галицькім, ні в господарстві зеленому, ні в парку готельному [фахової] робочої сили, а самі тільки ледарі, гультяї та недотепи.

Став тоді боярин Юрасик ліки чудодійні для полегшення [економічного] вигадувати та рецепти [законодавчі] для процвітання бізнесу та добробуту народного виписувати, бо без притоку валютного вельми схуд у нього депозит мільйонний на рахунку банківському. Коли ж відчув нарешті, що от-от стримувати [інвестиції] перестане, то подався він поспіхом із ситуації цієї вихід якийсь шукати або бодай виходок до всякого доброго та [великого діла] придатний.