«Народний депутат України Ігор Насалик хоче підкорити найвищу вершину світу Еверест й шукає для цього команду… Для самостійного сходження на Еверест потрібні витрати в розмірі від $ 70 000 (для досвідчених альпіністів, які раніше вже здійснювали сходження на Еверест) і до $ 45 000 – $ 60 000 (від мільйона гривень і вище в національній валюті) для альпіністів, що беруть участь у груповому сходженні. «Я б спробував, якщо б знайшлась хороша команда», – написав Ігор Насалик.

Цей пост викликав жваву дискусію користувачів соцмереж. Одні люди відмовляють нардепа, мовляв Еверест – могильник екстремалів. Інші – підтримують і просять, аби він підняв на вершині прапор Калуша».

(http://www.galka.if.ua, 25 січня 2016 року)

У рік 7 524 [2016]. Носився того року з ідеями, прожектами та планами вельми [наполеонівськими], аки з прапором славного города калуського, воєвода [припорошений] Ігорко Степанкович на прозвисько Ніс [За Вітром], вершинами та вершками світу сього  нудив та [блудив] манівцями, аки фракціями та партіями політичними, і не знав він уже, до чого би то вчепитися та що б іще такого корисного й приємного для народу галицького [на мільйон] замутити: чи пообіцяти газифікацію селянам, чи знову безкоштовних бахіл закупити в лікарні, чи спробувати [ще якийсь] город походом виборчим здобути, чи просто півмарафоном кудись пробігтись.

Підняв же Ігорко Степанкович на високе знамено подвиги та [здобутки] свої неміряні та [розпарені] – і боротьбу з лихом екологічним, і медицину безплатну, і реформу адміністративну – та став скликати під хоругви свої різновекторні команду [хорошу], носа свого вельми догори задерши. І вознісся ж він поглядом своїм вище [носа] свого, і знамена калуського, і купола ради верховної, і навіть улюбленої старовірами [нашоукраїнськими] гори карпатської та й уздрів, аки на екрані [широкоформатному], Еверест височенний та екстремальний, і закортіло йому на [могильник] той вельми попасти.

Стали ж радити [йому] луччі люди у фейсбуках соцмережних, аки [Сусаніну] легендарному, супутників надійних, поплічників дужих та друзів [незрадливих] для походу сього підібрати. Зголосилася із города галицького братія [свободна] під проводом мандрівника єрц-перц-герцівського, бо хто ж, [як не вони], почепить на правічній арійсько-українській Джомолунгмі хоругву свою на [три пальці] вище, ніж знамено калуське? З гір [буковельських] озвався Александер Великий Яш, лижі свої нагостривши, підраховуючи [відкати] з дороги від Евереста через Ельбрус на Яйко Ілемське, а з города стольного великий князь Сєня на прозвисько Кривавий Кролик голос подав, бо теж [піднятися] з урядом своїм захотів до шалених висот, аки економіка [українська]. А на терикони донбасівські [сєпари та колоради] виповзли, до підкорення нових земель новоруських готуючись та пісеньку [распутінську] про Гімалаї наспівуючи.

І стежили пильно за зборами сими [луччі люди] і вирішили про всяк випадок, коли раптом хтось помудрішає і в гору не піде, купити Ігорку Степанковичу [контрольний] квиток на кіно про [марсіянина]. І знову порадити йому зібрати команду [хорошу].