«Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків ініціював розірвання угод про партнерство з двома російськими містами – Сєрпухов та Сургут. Відповідні листи з обґрунтуванням прийняття такого рішення були направлені у Думи цих міст…

«Враховуючи військову агресію Росії проти України, анексію Криму та окупацію частини Донецької та Луганської областей, що призвела до тисяч жертв серед громадян України, в тому числі і міста Івано-Франківськ, я як міський голова, висловлюючи та поділяючи волю громади міста, змушений звернутись до Вас з односторонньою ініціативою щодо розірвання угоди про співпрацю між нашими містами», – йдеться у листі Руслана Марцінківа до голів міст Сєрпухов та Сургут».

(http://firtka.if.ua, 8 лютого 2016 року)

У рік 7524 [2016]. Сидів того року на престолі вельми високому в [хоромах білих] у городі галицькому лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Самодержець помислів та дум народних та, аки цар правдивий [над звірами], писав листи з печатками і по всьому світу розсилав. Дивився ж він удалину безкраю з високості [своєї] давно неміряної, аки рейтинг сили його політичної, поверх голів отроків шкільних [ненагодованих], понад дахами маршруток реформованих, та [волю] громади вправно вловлював, аки антена сателітарна, і тільки з єдиноправильним каналом [свободи] час од часу [її] звіряв.

Та й уздрів тоді Руслан-Марципан удалині тій [далекій], за благословенними землями тернопільськими та майже рідними полями [чернігівськими], окуповані пляжі кримські, терикони донбаські та інші [волості кемські], а за ними – людей, що побратимами колись вміло притворялися, [художньою самодіяльністю] потішали, дерева свої у парку споріднено саджали та [кавеенами] різними скоморошили в городі галицькому, та [тепер] зіпсулися зовсім та скурчилися вельми, аки мешканці [старозавітних] городів содомо-гоморрських.

І від обиди великої та люті безсилої набрякли йому очі сумом та тугою і [трошечки] кров’ю налилися, ухопив він тоді сміливо, мужньо та [односторонньо] угоди оті співробітницькі та, аки тузик [тряпку], порозривав їх усіх. І застогнали печально від того і ханти, і мансі та інші [нафтовики] битьківсько-бабчинські у городі сибірському Cургуті, а в підмосковному Серпухові [гіркими слізьми] позаливалися смерди москальські та й заголосили вельми тужно, і благали пощади вони [у Руслана-Марципана], та не слухав він їх, у мегафон свій вірний услід листам [грізним], аки Іван Васильович, прокльони страшні посилаючи.

Був же неспинний, аки свобода та її [піар] політичний, володар усього города галицького від Угорників до Угринова сей лицар [свободний]. Тож взявся він очищати рідний край [на ближніх підступах] від всякої нечисті ворожої – більярду російського у клубах нічних, хліба бородінського на хлібзаводі тутешньому, ковбаси московської у супермаркетах місцевих і нарешті на берізки над Бистрицями [кувалду] свою гострити почав, щоб [перемогу] остаточну здобути.

НОРВАКС