«Так звану нараду за участю Арсенія Яценюка провели просто на трасі Івано-Франківськ – Львів поблизу Музею етнографії, що в селі Крилос Галицького району. Як йшлося в релізах, розданих журналістам, місце для заходу обрали з огляду на його значущість як “мекки” культури, архітектури та релігійної спадщини”… “У цьому році робимо дорогу Франківськ – Чернівці і за кошти ЄБРР починаємо робити Франківськ – Рахів, – пообіцяв Арсеній Яценюк. – Ми пообіцяли, що ця дорога буде, – і дорога Івано-Франківськ – Львів є. Тепер ми кажемо: будуть наступні дороги…”

Нагадаємо, дорогу з Івано-Франківська до Львова ремонтувала компанія “ПБС”, наближена до нардепа Олександра Шевченка. “Дякую Саші”, – сказав Арсеній Яценюк».

(http://kurs.if.ua, 10 березня 2016 року)

У рік 7 524 [2016]. Вели того року усі дороги [магістральні], шляхи биті, стежки протоптані, колії залізничні, підйомники бугельні та траси міжгалактичні, аки до Риму [Четвертого], до музею хаток біля города галицького, бо була ж тут [мекка] туристична, тадж-махал архітектурний, клондайк культурний та ельдорадо релігійне, а ще феномен станіславський, центр європейський, [скансен] занедбаний та пуп землі.

І мандрували по дорогах тих [обітованих] з пророком прем’єрним Яйценюком на прозвисько Трибун Недоношений [Барною] стрімким потоком невпинним всілякі паломники поліцейські, нишпорки есбеушні та інші [так] звані радники та запрошені смотрящі [припорошені], бо через [мекку] сю страшну та арабську боялися луччі люди вельми, що тероризм [фундаментальний], аки рештки собору Успенського, заведеться тепер у бойківських халупках та гуцульських ґраждах, аки ямки на дорогах [немагістральних].

Та принесло ж тоді вітром [піарно-політичним] пророка прем’єрного Яйценюка, аки царя триєдиного зі Сходу, сенсея та гуру [народнофронтівського], на перехрестя доріг сих, аки до каменя богатирського, щоб розпізнати, якою дорогою вірною від відставки [йому] утікати. І бачив він письмена там загрозливі: «Наліво підеш – під Наталку-Технократку попадеш, направо звернеш – на Андрійка [садомазопомічного] наразишся, а прямо попрешся – об Міхо із гір Кавкасійських [спотикнешся]».

Довелося ж з’їхати [з теми] пророку Яйценюку на бочину запороту та на перепочинок [нарадчий] стати у тіні стендів свіжовстановлених зі схемами хитромудрими та планами маршрутними і промовляти там обітницями новими до народу [свого], що доріжкою червоною стелився перед ним та [прогинався], і подяки сердечні, аки дари царські, в кишені [усім] розпихати, і паче всього воєводі коломойсько-буковельському Александеру Яшу Великому Будуну доріг [чомусь] перепало. І від подяки тої вельми втішився [Саша] і відійшов, за звичаєм, від біди подалі, аки із зали сесійної [під час голосування], а воєвода гуцульський та [трішки] снятинський Юрчик Довголапий на прозвисько Будун Доріг [Два] тільки облизнувся.

Озирнувся тоді довкола [себе] пророк Яйценюк і вибрав шлях єдино правильний для кортежу свого пишного із блимавками поліцейськими, [жезла] свого підняв, і розступилися перед ним, аки море Червоне, автівки [смердів] всіляких у городі галицькому, і вийшов він, аки з піни морської, на обід до ресторану найдорожчого і від [трудів] праведних нарешті відпочив.