«Відомий своєю безкомпромісністю іванофранківський громадський активіст Сергій Чирва в своєму коментарі висловив переконання, що містом керує не мер Руслан Марцінків, а рядовий член міськвиконкому, автор сумнозвісної “реформи” Івано-Франківської комуналки – ідеолог створення Єдиного Розрахункового Центру (ЄРЦ), – Вадим Войтик.

“Голова вже інший, але схема не змінилась: містом насправді керує не мер Руслан Марцінків, а Войтик… Так як Руслан Марцінків і начальник УЖКГ Михайло Смушак погодили моє призначення як фахівця на технічну посаду в “Водоекотехпром”, а Войтик був проти, і в результаті можна зробити висновок, що головний в місті – “творець корупційних схем” і “схем розкрадання коштів громади міста” – Войтик і його патрон – учасник корупційного скандалу Гаркота-Колковського – Роман Онуфріїв…”, – написав Сергій Чирва».

(http://firtka.if.ua, 19 березня 2016 року)

У рік 7524 [2016]. Не було [кому] того року охороняти працю водоканальну в городі галицькому, і потерпали від того вельми рурники [свободні], помпувальники садомазопомічні і водоноси [припорошені] у більшості ради міської, а паче всього журився непотоплюваний, аки корок [каналізаційний], боярин водоканальний Микольцьо на прозвисько Всуєвич, наново призначений лицарем свободним Русланом-Марципаном на прозвисько [Мер Франківська]. Аж вигулькнув раптом, аки туз козирний і чирвовий із колоди [укропленої], прозорливець Сергійко на прозвисько Пенсіонер Безкомпромісний і почав показувати усім луччим людям, що тільки він достоєн єси сторожем бути для праці [водоканальної], бо добре уміє шлангом прикидатися ще з часів служби пожежної і правопорядок блюсти, аки [мент] правдивий.

Подивився на Пенсіонера Безкомпромісного Руслан-Марципан і зм’якло йому серце, аки кувалда його [надувна], бо був же він благий ліфтосвятитель і палкий чоловіколюбець в доброму значенні сего слова, та й поставив Сергійка на престол [технічний], аки вахтера на брамі водоканальній. Та не встиг [той] навіть пости охоронні розставити довкола праці сеї вельми поважної і патрулі розвести, бо тільки-но зморив Руслана-Марципана сон пообідній, як прокинувся одразу в городі галицькому схемотворець [гідри корупційної] великий та жахливий Мачу-Пікчу, крадун, ідеолог та паразит ерц-пер-герцівський і керувати почав по-своєму і тілом його, і кувалдою, і навіть мегафоном.

Коли ж придивився пильніше, укропом священним усіх довкола окропивши, прозорливець Сергійко, то уздрів він, що [харю] заморського Мачу-Пікчу великого та жахливого [рама] чужа підпирає, аки [патрон] лампочку, і були ж ті плечі широкі та [свободні] і чаювати вельми любили в компанії архітектурно-забудовній, а зі спини на воєводу [фракційного] Ромка подібні були, особливо у профіль, а за ним були інші плечі, аки за деревом дерево.

І чим далі дивився углиб сих матрьошок та [пупсів] свободних, тим більше в голові йому макітрилося і [в очах] темніло так, аки в городі галицькому, коли падала темна ніч на хороми його білі і лиш [сичі] у раді обласній та нічні волоцюги у видавництвах перекликалися, і прозорливець Сергійко зубами [раз у раз] скрипів та й сам себе охороняв, аки працю водоканальну.