«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків навідався на центральний продуктовий ринок, який, за його словами, перетворився на «шанхай». На ринку мера зустрів засновник компанії-орендаря ринку ТОВ «Торговий сервіс» Ігор Халаменда, відомий за прізвиськом «Бура», який днями вчетверте проігнорував виклик до суду, бо начебто перебуває в Ізраїлі на лікуванні…

Ігор Халаменда погодився з мером, що ринок нагадує «шанхай», – потрібно наводити лад і робити реконструкцію. «Це вперше в історії, що мер прийшов на ринок і хоче навести тут порядок. Якщо буде ваша добра воля, ми зробимо, щоб було добре», – запевнив Халаменда.

Марцінків наголосив, що на ринку перевага має надаватися українцям. «…Подумайте, як це зробити», – звернувся мер до Халаменди».

 

(http://kurs.if.ua, 15 квітня 2016 року)

 

У рік 7 523 [2016]. Вельми [на думку] пробило того року ригіанального князя великого та центрально-базарного Ігорюня Толяновича на прозвисько Бура [Тіно], бо озадачив його зненацька лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько [Мер Франківська]. І зробив він се зовсім не так буйно, аки князь ятвязький Ануш, що через суди нагло хотів одібрати [годівницю ригіанальну] для города галицького, аж потім приходив до князя Ануша [на базар] сам Ігорюня Толянович, і мусив після того базару князь Ануш варту міліцейську на брамі своїй у [хоромах білих] виставляти. А Руслан-Марципан, [кувалду] війни закопавши, приперся до нього на базар хоч і непрохано, аки татарин, але не так, аки [хімік] якийсь з автоматом бутафорним, і так само чемно зустрів його на базарі [своєму] Ігорюня Толянович, аки пахан половецький, барон циганський, пацієнт ізраїльський і правдивий тушкан [шанхайський].

Коли ж уздрів нарешті за будкою [чебуречною] шатро ринку критого Руслан-Марципан, то став втирати Ігорюні Толяновичу про традиції давні, про електорат приміський та наказав йому [строго] скрізь продавати сало, два раба і ділянки [під забудову] і щоб тихо було і спокійно, аки в Багдаді, та порядок такий, аки [в Аушвіці], бо не любив Мер Франківська ні кіпішу єврейського, ні карнавалу бразильського, ні [чайної] церемонії есбеушної та інших атракцій чужоземних.

Коли ж зрозумів Ігорюня Толянович, що ніхто одбирати вже більше [годівницю ригіанальну] у нього не буде попри [рішення судові], то возрадувався і восхвалив вельми [мудрість] та щедрість Русланову-Марципанову. «Нехай святиться ім’я твоє, – прорік він до нього, – хай буде воля твоя [добра], і добре тоді все і всім буде, зуб даю і [за базар] відповідаю».

І звелів тоді Ігорюня Толянович смердам [українським] викопати під базаром парковку підземну, аки схрон надійний та фундамент міцний для [приватизації базарної], а вгорі над паркінгом сиділи вільготно на базарі [реконструйованому] хозари приблудні, печеніги зайшлі та інша чудь білоглаза у вишиванках гарних, шароварами джинсовми торгували, щось сумне про червону калину співали та чебуреками [свободно] вседозволеними своє чорне молоко закусували.