«Сьогодні голова облдержадміністрації Олег Гончарук разом з дружиною Людмилою зустрівся із Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні Шіґекі Сумі та його дружиною Томоко Сумі.

Під час зустрічі окремо обговорили культурні проекти, зокрема створення Центру японської культури в Івано-Франківську та реалізацію спільних громадських ініціатив…

“Сьогодні наша область є привабливою для втілення в життя різного роду міжнародних проектів, адже, окрім природних ресурсів та туристичного потенціалу, маємо унікальні культурно-мистецькі надбання, висококваліфікованих та відповідальних спеціалістів”, – наголосив Олег Гончарук.

Під час спілкування Шіґекі Сумі запевнив у готовності поглиблювати співпрацю з областю».

(http://kurs.if.ua, 18 травня 2016 року)

У рік 7 523 [2016].  Закликав того року великий князь галицький Олежко Романкович  на прозвисько Круасан-сан, шоколадом [припорошений], варягів аж із островів гапонських зі сходу вельми далекого. Бо все було [добре] в городі галицькому та землях довколишніх – і дороги були тояма токанава, і медицина була комуто хіровато, і уряд [був] камікадзе, і дружина його люду мила, але порядку, аки [японського городового], ніде не було ні фіга ні разу.

Приїхав тоді до хоромів білих Круасан-санових, на яких напис спеціальний [хатахама] по-японськи зробили, посол гапонський Накосиси Сукасам із дружиною своєю [невеличкою], аки Йоко Оно, та готовність свою поглиблювати співпрацю [по-всякому] виявляв. І раділи вельми варяги гапонські від того, що привабливий клімат [інвестиційний] створювати для них уже не треба, бо все тут знайоме поглядам їхнім вузькооким – Говерла, туристами втоптана, височіє, аки Фудзіяма [священна], хрущі над вишнями , аки бензопили над сакурами [на Шпитальній], гудуть, а радіація чорнобильська, аки рідна фукусіма з хіросімою, дотепер смердам [боком], аки японамать, вилазить.

Зустрічав же гостей таких дорогих, аки земля [під забудову], Олежко Романкович Круасан-сан вельми гречно, і таку ж він їм церемонію [чайну] забацав, що аж есбеушники столичні сполошилися і за звичкою свободною вислали до города галицького про всяк випадок  кілька автобусів з [альфою]. А великий князь галицький демонстрував варягам гапонським ресурси природні та [неприродні], потенціал туристичний, на дженджурі настояний, рабів [дешевих] та відповідальних, а ще ж культурно-мистецькі надбання [свої] показував і культуру чужу при цьому переймати намагався. І з’явилися тоді [в городі галицькому] самураї в шароварах козацьких, гейші у віночках самих у саунах, а в маршрутках городських замість остогидлого  шансону кацапського давній гапонський музон [херанука пороялю] звучати почав.

А поки несли саке на коня, замислився Олежко Романкович, плюшки у горнятко [з чаєм] мачаючи, про круасани по-гапонські з рисом і рибою сирою, та при цьому [єни чужинські] в гривні переводив, а гривні знову в крейцери американські, і тихо так стало в [хоромах білих], аж було чути, аки росте рис на болотах за городом галицьким, а пструги у потоках гірських [харакірі] самі собі роблять…