«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків хоче провести конкурс на визначення назви для нового моста у мікрорайоні Пасічна.

Про намір провести конкурс, а потім і голосування Марцінків розповів сьогодні, 12 липня, під час щотижневої оперативної наради.

За словами Марцінківа, місто має досвід обрання назви для різних об’єктів, зокрема для дитсадочка на Пасічні. “Люди голосували і вибрали назву. Треба і для моста назву обрати. Щоб міст мав назву і щоб вона якось була вкраплена у його вигляд”, – каже Марцінків».

(http://www.galka.if.ua, 12 липня, 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Стояв того року на [своєму богом даному] мості у городі галицькому лицар [свободний] Руслан-Марципан та бентежився вельми, бо щойно для мосту того лише камінь наріжний на березі правому поставили один-триєдиний, аки перст на знамені [партійному], тож не знав він уже з того всього, на чому стоїть [без підказок] калайдово-пупсових.  Звик же Руслан-Марципан на прозвисько [Мер Франківська] до того, що всі об’єкти різні довкола мають свої назви, бо були вони наречені [мудро] громадою або людьми луччими. Партія його ліберальненько вельми [свободою] звалася, готель біля аеропорту, куди ляхи сусідські, турки бунтівні та москалі окаянні час від часу прилітають, [бандерштатом] прозваний, а дитячий садок на Пасічній – вишиванкою, бо логічно се вельми, красиво і патріотично, а не те, що [веселка] якась там гейропська.

Надумав же він тоді спитати [у громади] города галицького, поки луччі люди поважнішими справами зайняті, яке ймення горде й високе личить переправі над рікою Бистрою, мосту [майбутньому]  в стороні Пасічнянській.  «А чи не годилося б, громадо, – загукав у мегафона свого [піарного] Руслан-Марципан, – червоно-калиновим сього моста назвати і насадити обабіч [вкраплення] калини сумно похиленої, щоб, коли ми по ньому походами [факельними] туди-сюди ходити будемо, щоразу їх підіймати та [гей-гей] розвеселяти, а щоб червоним в назві народ посткомуністичний не спокушати, тільки калиновим його звати?»

«Не гоже, – гукнула йому [у відповідь] чи то громада, чи то луччі люди города галицького, – бо згадають одразу, що сидить під [мостом Калиновим] Соловій-Розбійник, а се ж боярин снятинсько-гуцульський Юрась приударений та припорошений, що на соціальні магазини [електорат] розводить і дорогу на Косів від зайдів [укропівських] стереже».

Тоді задивився Руслан-Марципан у далеч, [багатоповерхівками] досі не перекриту, і замислив сього моста карпатським назвати, а щоб вкрапити назву [у вигляд] його, покласти асфальт відповідно до ймення сього – [горбами] та кичерами, за звичаєм давнім. Та раптом згадався йому недруг його виборчий, воєвода коломойсько-буковельський Александер Яш на прозвисько Великий [Будун Доріг], і вирішив він на зло йому [плиточкою] весь той міст позакладати.

А щоб лагодилася робота ся [з божою поміччю], звелів він капличок і дзвіниць попри дорогу наставити числом [тридцять і ще три], щоб за кожну багатоповерхівку майбутню гріхи свої замолити, а міст той відповідно [дзвіночком першим] назвати, бо логічно се вельми, красиво, хоч і не так [патріотично], аки вишиванка.