«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків піднявся на Ратушу, щоб перевірити ремонтні роботи з облаштування оглядового майданчика.

Про це йдеться на сторінці міського голови в мережі Фейсбук: “Оглянув, як відбувається підготовка до відкриття оглядового майданчика на Ратуші. Наше місто звідси просто неймовірне. Переконаний, що не тільки туристи, а й мешканці міста з великим задоволенням підніматимуться сюди”.

Як повідомляла “Галка”, мер запросив франківців на відкриття оглядового майданчика на Ратуші, яке заплановано на 24 серпня».

(http://www.galka.if.ua, 28 липня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Виліз того року, аки маленький хлопчик на високий стовпчик, на вежу ратушну [на середині міста] лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Далекоглядний  [Мер Франківська], поглядом своїм окинувши цілий город галицький з усіма його полями [електоральними] від Опришівців аж до Угорників та Вовчинців через Пациків і Хриплин. Та й пильно перевіривши [роботи ремонтні] та високомонтажні, уздрів же він, очі в Ірці-Орлиці, аки в Сірка безсоромно позичивши, з висоти лету пташиного, аки [творець світу] на шостий день, що вельми добре пороблено воно, і прорік, аки цар кіношний та [грозний]: «Ляпота!»

І туди ж подивився Руслан-Марципан, і сюди подивився він – і всюди йому [весело] було, ніби увидів чуже село [за стодолою] або бігборди свої придорожні на свята великодньо-різдвяні. Оглянув же сей лицар [свободний] з верхотури своєї, аки провидець правдивий, грядущі новобудови макогонські, досі ще жодними муралами сучасномистецькими не спаплюжені, що були [пупcовим] подєльнікам давно обітовані. І не убоявся він, у високості такій перебуваючи, ні заяв [прокурорських], ні докорів [громадських], бо тут, аки у дон-жоні фортечному сховавшись, у безпеці повній себе почував, і не долинали до нього із улиць городських та ефірів телевізійних скарги [безмегафонні], а коли обривки фраз якісь долітали, аки на крилах обтятих, то [хором вірьовки] він їх заглушував вельми вправно.

Піднявшись так високо, дивився він зверху вниз на город галицький, аки на пиво [мале], і відкрилася тоді згори Русланові-Марципанові на прозвисько Усевидячий [Мер Франківська] суть речей горішніх та долішніх. І споглядаючи красу неймовірну та пізнаючи істину споконвічну, побачив же він, що [недаремно] олігархи-забудовники усюди стоять за активістами громадськими, а злі прокурори друзів його [водоканальних] в’яжуть та обшукують, волю опонентів політичних виконуючи.

Почав тоді лицар [свободний] Руслан-Марципан скликати до себе на гору і туристів заїжджих, і луччих людей города галицького та смердів усяких, щоб [від напасті] тої спастися, та, перехилившись через перила недороблені, злетів, аки [сич], над городом галицьким та пролетів, аки футбольна збірна над Парижем, і упав низько, аки [рейтинги] свободні, та просто в пісочницю іменну побратима свого [Олежика], дбайливо пісочком підсипану, м’яко гепнувся і на фігуру з трьох пальців намальованих вдало приземлився.