«…в Івано-Франківську відбувся другий етап засідання конкурсної комісії на заміщення вакантної посади директора комунального закладу “Івано-Франківський центр сучасного мистецтва”.

На конкурс подались дві кандидатури: чинний директор ЦСМ Анатолій Звіжинський та художниця Ірина Клицюк…  Кандидатуру Ірини Клицюк підтримало 4 члени комісії… Присутні художники, які підтримували кандидатуру Анатолія Звіжинського, під вигуки «Смерть сучасного мистецтва» покинули зал”.

Сьогодні міський голова Руслан Марцінків прокоментував рекомендацію комісії щодо призначення нового директора “ЦСМ”. “По центру сучасного мистецтва, пропоную змінити статут і ввести посади директора і арт-директора. Пропоную Звіжинському стати арт-директором, а Клицюк директором. Таким чином амбіції всіх задовільнимо”, – запропонував Р. Марцінків».

(http://firtka.if.ua, 6 серпня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Задовольняв того року в городі галицькому всілякі примхи [мистецькі], забаганки креативні, [коники] культурні, привереди мелодійні, витребеньки образотворчі та інші амбіції та перверзії артистичні лицар [свободний], аки художник правдивий з муштабелем та палітрою, Руслан-Марципан на прозвисько Володар [муз]. Спустився же він, аки [ліфтом] священним, на бичкові крилатому із гори височенної на прозвисько Дід Парнас, аки [божество] олімпійське та триєдине, бо був же він і на Аполлона сонцесяйного, і на Громовержця мегафонного, і на Гефеста кувалдоносного [головою] та лицем подібний вельми.

Не було ж кому [іншому] в городі галицькому подбати ні про муз ужитково-мистецьких та автохтонно-традиційних, ні про музик [троїстопальцевих] та хороспівних, ні про інших [ериній] та іриній бісероплетних та високодуховних, бо ніхто з князів, бояр та мерів у городі галицькому так не розбирався у мистецтві сучасному, аки сей лицар [свободний] Руслан-Марципан, що левкас від грайзайля міг, аки од ворога друга, легко одрізнити, і пензлем, аки списом [партійним], вправно орудував, та, аки гоген імпресіоністичний, синє із жовтим на полотнах і хоругвах ніколи не плутав і [місцями] не переставляв.

Поназначав же він кожній музі [сучасно-мистецькій] у городі галицькому та усім пегасам їхнім звіжинським директорів [багато хороших] та різних – і артистичних, і виконавчих, і генеральних, і комерційних, і креативних, і промоційних, а ще [по два] заступники кожному, аки рабів бандерівських, та одного [свободо] смотрящого у придачу. І не чув же він після того ні похоронних [волань відоплясовських], ні скорботних [плачів єреміївських] від громади богемної та мистецької, ні навіть пісень народностей [перкалабських], аки ван гог безвухий та бетховен оглухлий.

Та вельми ж консервативний був муж сей свободний і [консерваторію] збудувати повелів на середині города галицького, і запроторив туди він усіх [митців] довгограючих та занудних із інсталяціями їхніми вапняними та перформенсами [гівняними], а по кутах вертухаїв на вежах поставив, і колючим дротом усе обгородив, щоб [консерви] його не покрали.