«Завтра о 16:00 відбудеться урочисте відкриття дитячо-спортивного майданчика за адресою вулиця Угорницька, 14. Його встановлення відбулося спільними зусиллями депутата Івано-Франківської міської ради від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» Віталія Мерінова та депутата обласної ради Ігоря Шевчука.

У програмі: розваги з Зеленою Бабусею, розіграш призів та солодка вата для всіх. «Десятки дітей вже граються на даному майданчику, всі задоволені. Надіюсь, найближчим часом інші вулиці також отримають повноцінні дитячі майданчики!» – пише Віталій Мерінов у соціальній мережі Фейсбук».

(http://briz.if.ua, 10 жовтня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Ходив того року підстрибом чужими полями [електоральними] довкола города галицького, аки околицями, манівцями та [рингом] боксерським, отрок юний, лідер молодіжний, бурмістр студентський, діяч громадський та тренер пацанячий Віталян на прозвисько Мер-Кікбоксер та [зусиллями спільними] і князів партійних, і бояр олігархічних, і Баби укропно-зеленої, і Діда припорошеного, і Внучки свободної, і Жучки батьківщинної, і Кицьки самопомічної, а паче всього Мишки позафракційної дитячо-спортивний простір на улицях та майданах вельми розвивав.

Мав же він кормильців, соратників, партнерів, подєльників та інших спонсорів [політичних] незчисленне множество, віддавна научався на піснях та свистах [соловейних], байками Юрася приудареного навзаєм годуючись, і не цурався [він] ні балагур помаранчевих, ні муликів екс-ригіанальних, а паче всього від воєводи коломойсько-буковельського Александера Яша Великого Будуна доріг допомогу піарну радо приймав [зусиллями спільними] у всі діри бюджетні, і тільки лицарів свободних уникав вельми, бо так йому голос з гори  [буковельської] звелів.

Коли ж закликали Віталяна під хоругви укропно-зелені, аки [бабки], і підняли його на списи виборчі усі городські патріоти партійні, то став він гідру корупції [спільними зусиллями] душити за шию тонку і слизьку, аки кар’єрна стезя [чиновницька], та зажерливі голови її [свободні] від помислів благочестивих семисвічником двосічним наліво й направо рубати, аж поки маху [неспортивного] дав. Бо ж взявся він за діло се ратне, хоч п’ять років останніх лише призи розігрував, лотерейки роздавав, наперстки катуляв та ще [спільними зусиллями] лавки розфарбовував на зелено, пацанів від землі відтискатись [переможно] заставляв, а на поливаний понеділок яйцями мальованими дівчат потішав, а також [ватою] солодкою такою, щоб аж [фракції у радах] усіх позлипалися, дітей на майданчики свої, аки виборців на дільниці, хитро заманював.

Аж раптом прийшов на поміч йому лицар загадковий, без герба та хоругви, [свободний], аки вовк-сіроманець із лісу, що [трьома пальцями] знаки таємні подавав, по-пластунськи повзав, аки змій, [по-сичиному] перегукувався, одною лівою рукою вітався, а другою – усілякими справами у міськвиконкомі лучче писаря облрадісного Базилевса керував, а на спині мав напис [кардинально] сірий, крізь який проступало чиєсь ім’я – Ігорко. І з поміччю тією не спинити вже було отрока Віталяна, аки вітрюгана [свободного], і взявся ладувати він зусиллями спільними майданчики різні на всіх інших улицях [угодницьких] та вовчинецьких, хриплинських, опришівецьких і навіть угринівських. Та проявився тоді на шоломі лицаря загадково-свободного лик [гідри корупції], а на горі буковельській загуркотіло щось грізно, ніби перед сходом лавини чи вильотом [з фракції].

НОРВАКС