«Міський голова Коломиї Ігор Слюзар відмовився спілкуватися з нардепами Ігорем Мосійчуком та Юрієм Тимошенком і громадою міста.

«Галка» інформувала, що Ігор Мосійчук приїхав у Коломию, аби поспілкуватися з громадою, яка відстоює спортивну школу. Разом з колегою – народним депутатом Юрієм Тимошенком – та громадою міста чиновник прийшов у кабінет міського голови Ігоря Слюзаря, – розповів у Facebook Ігор Мосійчук.

«Мер втік. За нього віддувається секретар міськради Любомир Жупанський. Вимагаємо від міської влади припинити нищити спортивну школу в Коломиї», – додав чиновник».

(http://www.galka.if.ua, 13 жовтня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Боролися того року вельми у городі коломийському, що біля [славного] Товмачика тюремного, боротьбою праведною та неправедною, вольною та невольною за [бабки] спортивні. І було ж тих бабок неміряно – мільйон і сто чи навіть [двісті] тисяч у казні городській на рік грядущий передбачено, тож січа люта [через них] почалася, була рать непримиренна та дерибан безпощадний. Бо ж були охочими до бабок сих многії бояри [політичні], що на списах партійних до ради городської дорвалися, аки [скотиняки] до корита, а паче всього старався, сто тисячами [факсів] обклавшись, писар тутешній припорошений, перевізник машинний та борець вільний Любомирко на прозвисько Великий [Теніс].

Замислив же сей Любомирко, [об’єднавши] усіх, владарювати школами спортивними у городі коломийському, [кормушку] тренерську тим самим вельми попустошивши, що з батьківських кишень наповнювалася, та заодно фронтовиків [народних] так само бортанути, аки соратників своїх [приударених] у поході виборчому, відсунувши їх від бюджетного корита спортивного, аки [скотиняк] останніх. І не перечив затії такій каштелян городський, слюсар-електрик [сільмашівський] Ігорюнько, бо і сам він в долі був та й боявся трохи писаря Любомирка, що, розперезавшись вельми, по шкільних обідах з ложкою ходив, [уху їв] та інші страви пробував.

Та зворохобилися, збурилися і збунтувалися тоді в городі коломийському через [безчинства] такі та погіршення усі невдоволені владою, активісти громадські та інші [тренери спортивні] і закликали на поміч собі для боротьби із борцями [вольними і невольними] борця корупційного Ігорка на прозвисько Запит [за п’ятнадцять тисяч]. І примчав сей богатир радикальний, на кічі елегантно схудлий та в [дубаях] еміратських загорілий, разом із другом своїм фронтовим та місцевим, щоб дорогу [йому] показував, і став боротися з корупцією в городі коломийському руками своїми, ногами та всіма [іншими] кінцівками заради інтересу спортивного.

Побачивши з ратуші, як підходить до брами сей мужній Ігорко, втік ганебно, [у бабку] спортивну перебравшись, каштелян Ігорюнько, [долю] свою в подолі ховаючи, а Любомирко вийшов на прю з ним і прийняв [його удар] на груди свої. Та й скілінчилися безсоромно борці сі обидва, аки скотиняки якісь на середині города коломийського, і [віддувався] Любомирко вельми, а Ігорко тим часом свій виїзд депутатський  відробляв, що [по тарифу] коштував, аки два запити або шість звернень плюс [проїзд і добові] на проживання.