«Громадський активіст Сергій Чирва поскаржився, що його побили за зйомку наслідків негоди льодорубом. Про це він написав на своїй сторінці у “Фейсбуці”.

“При відеозйомці наслідків стихійного лиха якийсь недолугий кинувся… Відібрав та потрощив мобільний, завдав травм за допомогою льодоруба, палка якого виглядає поза моєю спиною, і який я притягнув до поліції… Як тут не повірити у нещасливе число 13?” – розповів Чирва».

(http://www.galka.if.ua, 14 листопада 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Звалився того року несподівано, аки сніг або [льодоруб] на голову, колишній воєвода бравий, пожежноохоронець пильний, екоінспектор грізний, [фараон] міліцейський та правдоборець [укроплений] отець Сиргій на прозвисько Бубна, що набіги свої контролерські усюди робив і вельми пустошив та кошмарив, аки лихо [стихійне], різні служби комунальні в городі галицькому, та за істину [проплачену] муки страшнії терпів.

Сталося ж у неділеньку божу, коли не встиг іще Руслан-Марципан у таємній кімнаті [хоромів білих] шафу секретну відкрити та свіжі інструкції, настанови та повчання вельми шифровані  від [ґазди свого] тернопільського почитати,  ще двірники комунальні тільки-но лопати [до церкви] святити понесли, а мужній отець Сиргій на прозвисько Трефа, аки серафим [шестикрилий], прокладав невтомно тунелі в кучугурах на улицях города галицького, [мобільним телефоном] сніжно-білу напасть поперед себе розгрібаючи та присвічуючи, аки Прометей, [ліхтариком] на кінці тунелю.

Був же сей наглядач та бабай [єрц]-перц-герцівський злий, в’їдливий та надокучливий, аки ґедзь у Петрівку, і завжди ґудза собі та ґанджі у лицарів [свободних] від докорів та сумління вишукував, а паче всього до верховоди їхнього Руслана-Марципана на прозвисько [Мер Франківська] домахувався. Хотів же він якось оберігати працю смердів [водоканальних], та не дозволили йому того зробити якісь істоти нечемні, що [шлангами] прикинулися і витурили його в плечі та нижче, аки зайду непроханого з місця [свободного]. І ходив він тоді, аки [в воду] опущений, і тільки шланг за ним позаду волочився. І втямив отець Сиргій на прозвисько [Піка], що керують у городі галицькому прибульці інопланетні, а паче всього ставленик їхній – мозок [свободний] на прозвисько Мачу Пікчу.

Обізлився тоді сей шукач [істини] на сметані та правдолюб укроплений на все ґаздівство комунальне в усіх його [свободних] проявах видимих і невидимих, та, вибравшись із тунелю засніженого, накинувся на смерда [якогось недолугого], що під руку його з телефоном мобільним йому підвернувся. І зійшлися у герці шаленому та безпощадному отець Сиргій та [якийсь недолугий] з льодорубом, аки Руслан-Марципан із кувалдою, аж сніг довкола топитися почав і летіли навсібіч кішки, затискачі та стропи [альпіністські], а туристи налякані з середмістя [города галицького] геть розбігалися.

І прозрів тоді отець Сиргій на прозвисько Черва, трофейний льодоруб [у спині] своїй поправляючи, що світом правлять [числа] магічні, і нещасливим для нього було число тринадцять, а номер же його шістнадцятий, і велено йому сидіти й мовчати [у трубочку].