«Колишній директор івано-франківського міського парку Володимир Ротару провів сьогодні “символічну акцію” біля Івано-Франківського міського суду. Володимир Ротару загорнувся у національний прапор і скував руки і ноги ланцюгами…

За задумом Ротару, ланцюги є символом корупції, що не дає країні розвиватися, і їх треба розірвати. Також чоловік сподівається, що його акція нагадає суддям, що “Бог є, все бачить і чує, і обов’язково всіх покличе до себе”… Після звільнення Володимир Ротару активно взявся за громадську діяльність і  оголосив про боротьбу з корупцією в міській владі».

(http://kurs.if.ua, 3 березня 2017 року)

У рік 7 523 [2017]. Стояв того року і тамтого року, і так аж цілих [десять] років, аки прикутий ланцюгом залізним під гранітною скалою [каменяр], на сторожі парку центрального в городі галицькому боярин червоносердечний Влодко Ілліч на прозвисько [Скований Ад-Ной] та захищав кожне дерево гіллясте, і кожен кущик розлогий, і кожен прутик малесенький, аки батьківщину свою [партійну], бо газ був вельми дорогий од часів княгині-ізгойниці Улії на прозвисько Мама-Корупція, і [халявні] дрова цінувалися вельми.

Одбивався ж муж сей [праведний] та ґазда дбайливий од нападів забудовницьких, зазіхань комерційних, сваволі боярської та іншої [ланцюгової] корупції, ходив із дружиною своєю малою  алеями парковими, блудив у трьох соснах [реліктових], за платню символічну символічно доглядав за лавочками, хідниками, клумбами та [обома] пам’ятниками і по всякому різному за інфраструктурою парковою пильнував. Надбав він та запустив між дерев недорізаних [білочок] нових, чортиків колісних, чоловічків зелених та іншої живності, що [біля генделиків] паркових масово множилася, а щовесни у нього [смерди] приозерні плодилися із шашликами та волейболом.

І все було б добре і [культурно] вельми у парку центральному, та бракувало у ньому чебуречної [пупсової], тож не було де навіть чаю попити лицарям свободним, положити душу і тіло покласти на [свою богом дану землю], зарослу деревами якимись та каруселями невиборчими заставлену. Тому змістили з престолу паркового боярина Влодка Ілліча, і ніякий [суд] йому не допоміг, і поставили на місце [його] бояриню екс-єрц-перц-герцівську.

Став тоді Влодко Ілліч, аки тезко його [вождь] червоношкірих пролетарів,  у позу вельми грізну, хоругвою символічно обвився, ланцюгами [так само] символічно обплівся, аки дуб зелений на Лукомор’ї, а сам ходив, аки кіт учений, [наліво] і казку говорив, за заповітом Кобзаревим, кайдани рвав та боротьбу з корупцією показово усім, а особливо суддям [здебільшого] продажним,  виглядом своїм по-весняному [загострено] демонстрував.

І так цілий рік ловив у городі галицькому Гідру корупції [на живця] боярин Влодко Ілліч, позбувшись престолу паркового, і [до бога] покликав, щоб зглянувся він на нього. І зглянувся бог і побачив, що [добре] воно: бо з одного  чиновника після звільнення один борець із корупцією [получається], тож чим більше звільнити чиновників, тим більше борців із корупцією стане, аж поки не зникне [вона], аки дим над водою…