«Під час щотижневої оперативної наради у мерії заступник мера Олексій Кайда, обговорюючи проблеми місцевого виробництва, заявив, що місто має проблеми з корпорацією «Рошен».

«Відкривають свої магазини наліво-направо і витісняють місцевого виробника», – зазначив Олексій Кайда, ймовірно, маючи на увазі ситуацію із фірмою «Ласощі», котра у 2016 році знизила виробництво на 2%.

Він доручив начальнику відділу промисловості МВК Володимиру Устинському до наступного тижня запропонувати дії влади, аби допомогти місцевому бізнесу».

(www.galka.if.ua, 22 березня 2017 року)

У рік 7 524 [2017]. Нависало того року над городом галицьким [щось] таке темне, велике та кругле, аки торт шоколадний з горіхами [київський], але вигляд мало нетрадиційний, ніби з боку надрізаний, нерасовий, аки задниця афро-американська, [обрізаний] та навіть трохи пархатий, і пахнуло згори якось не автохтонно ватою солодкою, а ще воно сонце [економічного розвитку] вельми затуляло над смердами тутешніми та тінь кидало на всіляких пекарів, кондитерів та інших [тістомісів] місцевих і чимось згори на них сильно сипало та в очі порошило, і зовсім не були ситі тим лицарі [свободні] в городі галицькому і недовольні були в них [обличчя].

Нікуди ж було повернутися в городі галицькому [за стодолою] своєю від такого терору шоколадного, диверсій мармеладних та потопу карамельного, бо [завалило] склепами, лабазами, маркетами та бутіками, аки будками та купками [собачими], наліво та направо чужинськими солодощами, ласощами, пундиками, мантулками та іншими лукумами, лігумінами і, прости [Господи], марципанами весь город галицький од улиці [сліпого] аж до улиці незрячого. А поки отак притісняли електорат [свободний] від краю опришівського до сторін вовчинецьких, князь галицький Олежко на прозвисько Круасан Шоколадом [припорошений] ловив, що перепадало йому згори, та в тісто, аки в папірчики, загортав і [лігоси] свої солодкі ліпив.

Тоді вийшов із хоромів білих воєвода [свободний] тернопільсько-львівський Олесько на прозвисько Надпідгрушний та став під [отим нависаловом] горішнім, аки плавні, і думав, чи наліво піти, поки дружина його у походах [біатлонських] пустошить скарбниці медальні, чи направо тікати, де вже й без нього наших повно, та ніде спасу для города галицького не бачив, скрізь [накривала] його пляцком та душила, аки жаба, [дупа] повна, аки місяць.

Був же Олесько помічник [визначний] та визначник помічний для голови міського Руслана-Марципана, бо, як говорив творець притч Саломон, коли одна голова – добре, а [півтори] – краще, та навіть він не міг придумати, як напасть сю шоколадно-тортову [від города] одвернути – чи дмухати на нього, аки на холодне, чи навпаки всмоктувати, аки [бабло] бюджетне, чи трьома пальцями у правильний [бік тягнути], як учив великий вождь, чи просто пробувати віджимати [по-новому]. І закликав він до себе боярина виконкомівського [Влодка], що на промислах знався, і наказав йому замалювати вапном і синьою краскою вивіски [припорошені], плитку навколо прибрати, хрест якийсь проти [цукрового діабету] вкопати на видному місці, а Руслану-Марципану від біди подалі ліжкомісце [своє] зайняти…

НОРВАКС