«…Щоб йти в політику, треба отримати благодать від Бога, щоби отримати найвищу степень служіння людям. Я відчуваю, що я дійшов до такої степені”. Про це в ефірі телеканалу РАІ заявив народний депутат України Олександр Шевченко.

“Якщо хтось каже, навіщо ти в політиці, так я відповідаю, що це не мені потрібно, а вам! А мені потрібно в першу чергу, аби змінити ваше життя, бо я і так добре живу.”  Також нардеп заявив, що ніколи не крав, про що готовий поклястися на Біблії. Відверто кажучи, багато хто цього не розуміє, живе чутками: накрав, когось возить, підкупає. Я ж заявляю: будь з ким, з депутатом, з Марцінківим кладу руку на Біблію і кажу: ніколи не крав і красти не буду».

(http://www.galka.if.ua, 19 травня 2017 року)

У рік 7 523 [2017]. Сидів того року на горі [високій] воєвода коломойсько-буковельський Александер Яш на прозвисько Великий Будун Доріг, небо на плечах тримав, аки [атлант] гірськолижний чи домкрат автомобільний, [пургу] гнав із гармат снігових аж до города галицького, бога за бороду [ніжно] тримав однією рукою, а другою за звичкою купюри у кишені перераховував, аки зорі у небі та пісок морський. І [не крав] він нічого, бо все у нього було на горі тій високій – і шатра для туристів, і підйомники [для туристів], і благодать кругом божественна.

І отримавши оту благодать [непідкупну] серед гір буковельських, аки ворона сир задарма [майже], став воєвода Александер на горі найвищій, аки ступінь його служіння людям простим, та преобразився там вельми: обличчя його, аки сонце або ролекс золотий чи [уліс нардін] задекларований, засяяло, а одежа його стала біла, аки сніг чи хороми в городі галицькому, де [слуги народні] народу своєму, дружинам та челяді своїй чесно і праведно служать.

Став же він тоді на горі буковельській, у лижі [політичні] обувся та здійснив своє сходження приємне для людей простих, аки [благодать] буковельська, та служіння із степені найменшої до найвищої пройшовши, возвисився вельми [до висот] неміряних, злетів, аки орел яснокрилий чи [херувим] шестокрилий та ролексосяйний, над горами буковельськими на підйомникові для туристів, і [не крав] він при цьому зовсім нічого.

Був же сей муж безкорисливий та благодатний, і біблію святу, аки кодекс [кримінальний], він вельми шанував, і не тільки [не крав] він нічого, але й був чоловіком сумирним і праведним, мухи [білої] взимку не зобидить, бо знав він напевне, що написано у книзі, що коли отримаєш по правій щоці, підстав ліву, ухилися, крок в сторону – і [аперкот], а на стінах у залі спортивному він бачив ще й намальоване [се].

І коли увійшов він до города галицького, то вхопив за руки депутатів та лицаря [свободного] Руслана-Марципана і поклав їх на біблію, аки [мацаки] гідри корупції, та поклявся не красти [більше] нічого, меча свого караючого над ними здійнявши. І тиша благоговійна настала в городі галицькому, аж чути було, як мощі [матінки Терези] скриплять у ракії, аки в гробу, перевертаючись.

НОРВАКС