«Голова обласної ради Олександр Сич у своєму виступі… наголосив, що необхідно берегти свою християнську віру і церкву, як неодмінну ознаку себе. Адже якщо втратимо її, втратимо і самі себе.

Олександр Сич також говорив про нетолерантність до різноманітних напасників, зайд і пройдисвітів при високій владі, які посягають на сутнісні ознаки української національної ідентичності – мову, історію, релігію, культуру і саму українську землю… Олександр Сич також закликав не толерантно ставитися до пройдисвітів при владі, які пропонують продати українську землю. Адже в світі наступає харчова криза, тож кожен заглядає на українські чорноземи, як українські олігархи, так і іноземні можновладці».

(http://www.blitz.if.ua, 4 червня 2017 року)

У рік 7 523 [2017].  Зазіхали того року різні зайди, заброди, приходьки та інша [наволоч] чужинська на святість [найвищу] у городі галицькому, що возносилася серед усього корпусу депутатського на цілу голову [ради обласної]. І не було ж нічого святішого і духовнішого ні в цілому городі галицькому від Опришівців до Вовчинців, ні на всій землі [галицькій] від Сяну до Дону, і служили для її [ідентичності] неодмінні ознаки сутнісні та знамення божественні, і цінність вона мала вельми велику, аки земля [своя богом дана], щедра, багата та урожайна.

І заздрили вельми усілякі чужаки та приплентачі [галицьким] яйцям мальованим, сорочкам вишиваним, святам зеленим, різдвяним і великоднім, спадщині прадідів [славних] та тіням предків забутих. І йшли сі напасники різноманітні на [землю] не свою і богом не дану, пустошили там вельми, шкоду різну робили і галузками двері [не маїли]. І потерпали від наруги такої усі християни галицькі, і ченці, і монахи, і вся братія [свободна], бо не можна було терпіти, коли сі пройдисвіти чужоземні то привласнять собі княгиню [прадавню], то слово смішно перекрутять, то мішок чорнозему [із грядки] скомуніздять, бо паче всього лютували у передчутті [кризи харчової] страшні та потворні можновладці іноземні та  нещадні олігархи тутешні.

І не було кому ні захистити церкву прадавню [галицьку] та землю свою богом дану, ні відродити ритуали священні та правічні, ні виплекати мову, аки парость [виноградної лози],  ні подбати за ідентичність свою серед чужинців та прибульців, аж поки не став [на обороні] цінностей прадавніх воєвода [свободний], учитель історичний та вождь політичний Алекс на прозвисько [На три букви].

Піднявся ж він у повен свій зріст богатирський у той день, коли [дух святий] зійшов на давніх євреїв біля Єрусалима, руки розпростер, аки хрест [тверезості] однопартійцями обітований, та виводив рунами прадавніми [на кордоні] землі галицької слова благі та нетолерантні [нехай щастить], кацапів розмаїтих сим написом з пантелику вельми збиваючи.

А коли очистилася земля галицька від скверни [інородної], то наказав воєвода свободний Алекс  повиносити із храмів галицьких усіляких зайд [із земель палестинських], що на іконах понамальовувані.

НОРВАКС