Літопис Галицький

«12 травня – Всесвітній день медичних сестер. З цієї нагоди міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків привітав причетних до цього свята. Своє привітання очільник міста написав на публічній сторінці у Фейсбук.

“Лікувати – це не просто дати потрібну пігулку. Іноді лікує добре слово, щира порада і тепла посмішка. Професія медсестри дуже непроста. Це робота вдень і вночі, яка вимагає витримки, сили волі і доброго серця”, – пише Марцінків.

Також мер Франківська подякував всім медсестрам за віддану працю та наголосив на важливості їх праці.  “Нехай професія буде для вас не просто роботою, а покликанням, справою життя!” – побажав міський голова».

(http://www.galka.if.ua, 12 травня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Згадав того року лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Хрестоносець Тверезості про сестер своїх [менших] та вельми медичних, що в палатах білих сидять із хрестом червоним та животворящим і словом [добрим], аки пігулка з хініном, порадою щирою, аки молитва фарисейська,  та посмішкою теплою, аки батареї [у травні], уздоровлюють калік усіляких, а паче всього бояр немічних [зі спинами] болючими від роботи кабінетної  та [печінками] токсинами різними поїденими.

Вийшов тоді Руслан-Марципан [на середину міста] та поклони подячні там почав бити за труди праведні сестер медичних [в цілому світі], постити строго, аки Гадя в тюрмі, у [фейсбуку] і навіть за звичаєм давнім зібрався було похід оголосити вітальний проти мікробів та пошестей та ще й традиційно ефір [телевізійний] замовити, аки службу божу за здоров’я, але похопився вчасно, бо ж серед [здорових] смердів у городі галицькому не буде роботи в сестер [його] медичних ні вдень, ні вночі, пропаде їхнє покликання і справа цілого життя закінчиться.

Була ж вдячність його вельми велика [до сестер медичних] за витримку їхню до мук його тілесних, силу волі та свободи, добре серце у грудях [великих] під халатиками куценькими та інші радості, котрі пізнав він, коли недуга [страшна] поперек йому викрутила, аки гідру корупції, та в ліжко лікарняне звалила без жалості до посади його [високої]. І не пігулками єдиними рятували ж [його] у палатах білих сестри милосердні, а коли тільки у дверях з’являлися глашатаї [судові] та опричники княжі, то промовляла одразу Русланові-Марципанові [непроста] сестра його медична слово вельми добре і пораду щиру давала: заникатися десь [за капельницею], бо знову ідуть до нього окаянні кровопивці [антикорупційні] зі страшними протоколами адміністративними та повістками судовими, та вельми тепло [йому] при цьому посміхалася.

Коли ж ублажив сестер своїх [менших] лицар свободний Руслан-Марципан, то так на вітання різні розщедрився, що наступного дня, в календар святковий заглянувши, матерям [засадив] трояндами цілий город галицький. А відітхнувши [день] від праці сієї, знову до календаря підійшов, і [день сім’ї міжнародний] у ньому уздрівши, сів на престолі своєму в хоромах білих, трубу свою витяг та вітати почав усю рідну братію [свободну].

НОРВАКС