Ольга Закревська народилася і живе у Києві. У 2003-му, за чотири роки до закінчення університету, почала працювати як фотограф.  Це досить скоро стало основним її заняттям, яке вона поєднала з роботою у веб-дизайні і дослідженнями в Інституті журналістики видавничого бізнесу. Зараз Ольга орієнтована на комерційні зйомки (репортажні фотографії, мода, реклама). Основна ж її спеціалізація – психологічний портрет. Роботу поєднує з численними подорожами в країни Європи, Америки та Азії.

У 2009 році Ольга відкрила власну студію Folgastudio.com, що стала улюбленим майданчиком для багатьох фотографів у Києві. Folgastudio.com працює як повний цикл студії фото і невеликої галереї, де можна побачити фотографії Ольги в унікальній техніці EcoGumPrint.

– “Найкраща частина нас – не те, що ми бачимо, а те, що відчуваємо. Ми – не наші очні яблука, ми – наш розум. Люди вірять своїм очам, і вони абсолютно неправі. Ось чому я вважаю більшість фотографій жахливо нудними” (Дуейн Міччелс). Якою, на твою думку, має бути ненудна фотографія?

Та фотографія  – це взагалі мистецтво для зануд і снобів. Навіть найбільш насичений сюжетом знімок є, по суті, дуже нудною штукою, адже людина (фотограф) замість того, аби прожити унікальний момент, помістила між собою і життям камеру, щоб його зафіксувати, вивчити, розглянути під збільшуваним склом. Сам процес фотографування є перевтіленим інстинктом звичайного полювання. Це та сама “фоторушниця” з мультика. Нема нічого веселого у здобичі. У процесі – так, можливо. Результат же –  по суті, ті самі мертві куріпки, зайці і фазани з темних натюрмортів фламандських художників.  Тому я чесно зізнаюся, що не знаю відповіді на питання, як фотографії не бути нудною. Хіба що самому перестати таким бути – може, то якось на знімку відобразиться. Хороша фотографія зупинить і змусить задуматися. Частіше за все, над скороплинністю життя. І чим красивіша частина нашого життя зафіксована, тим більше цю скороплинність  відчуваєш. Не найприємніша думка.

• “Коли я кажу, що хочу сфотографувати когось, це означає, що я хочу пізнати його. Усіх, кого я знаю, я фотографую” (Енні Лейбовіц). Якою має бути модель, щоб ти захотіла її знімати?

Нудною. Жартую. Насправді це дуже благодатна тема для переливання з пустого в порожнє. Очевидно, що модель мусить бути красивою. А що таке краса зараз, у світі, перенасиченому різними естетичними реаліями? Єдине, що поза простором і часом, –– природність. Це завжди красиво, цікаво і не припиняє бути об’єктом дослідження. Кожна людина прекрасна по-своєму – це ж не такі вже і банальні слова. То Божий і вселенський задум так зробив. Усі оці перетини генів, ймовірностей і хімічних елементів роблять кожного по-своєму прекрасним. Але дійти (або ж повернутися) до тієї особистої краси –  неблизька дорога. Фотографи якраз тому часто допомагають, бо портретистів завжди цікавлять люди, душа яких пробивається крізь зовнішнє. Міміка, мікрорухи м’язів навколо очей, руки видають нас, розповідають все про нас. Це нам лишилося ще з тваринних часів, і його поки що ніхто не відміняв, хоч з часом нас і наділили мовою. Тому відповідь, мабуть, дуже проста і дуже банальна: живою мусить бути людина. Абсолютно по-своєму живою, а не як то в маскульті розповідають. А ще у моделі мусить бути щось, що резонує з тобою. І чим ширші твої горизонти, тим у більшій кількості людей знаходиш спільні з тобою риси.

• “Яка з фотографій моя улюблена? Та, що я збираюся зробити завтра” (Імоджен Каннінгем). А в тебе є улюблені фото, які ти зробила?

Так, є. Але ці фото – просто сувеніри після зйомочного процесу. Такий собі слабенький відголосок того спілкування, взаємодії і співпраці. Їх я собі вішаю на особистий сайт. Але якщо покласти руку на серце, то вони мені всі здаються доволі нудними. Але ж нагадаю: фотографічне мистецтво – взагалі штука для зануд, так що все добре.

• “Фотографія – це не спорт. У неї немає правил. Все має бути випробувано” (Білл Брандт). Що ти ще не випробувала у фотографії?

Ще не випробувала зав’язати з нею і подивитися, що ж вийде. Фотографія – лише інструмент.

• «Життя – кінематограф, смерть – фотографія» (Сьюзан Зонтаг). Ти не практикуєш, наскільки я знаю, роботу з відео. Чому?

Кілька разів практикувала і зрозуміла, що треба буде обирати. Процес зйомки відео мене не лякає так, як фотографія. Це ж не так відповідально. А фотографія – то є вибір тих самих унікальних мілісекунд.  Тому, мабуть, і цікавіша.

• “Дехто на негативі виглядає більш позитивно” (Домінік Опольський). Яких людей ти не любиш фотографувати?

Які надміру просякнуті хибним уявленням про себе, пришитим доволі цинічним нині маскультом. Ну, тобто, тут особисто ти нічого вже не зробиш, лише те, що тебе просять. Повна відсутність вибору. Ти мусиш зробити тільки так, як у кліпах на М1, і все. Я в такі моменти навіть гублюся. Що вже казати про те, що і нормальної комунікації нема. Це ж навіть не експериментальне перебування у невластивому образі, аби розкрити якусь нову частинку себе. Людина прийняла те, що їй не властиво, і тобі цей конфлікт треба якось «розрулювати», зобразивши в результаті те, чого насправді нема. А ще біда, коли закохуєшся саме в якісь індивідуальні риси – наприклад, у зморшки навколо очей, які й роблять людину красивою, а це просять навіть не висвітлити, а пластиково замазати на постпродакшені. І робиш, бо ж то робота. Але це саме той момент, коли помирає краса.

• “Я шукаю несподіване. Шукаю речі, які ніколи не бачив раніше” (Роберт Мепплторп). Що шукаєш ти?

Не можу сказати, що щось шукаю. Даю всьому ставатися, сидячи на березі річки і спостерігаючи, що ж пропливе повз або приб’є до берега. Це ж і є моя робота – спостерігати, придивлятися, робити висновки. Точно знаю одне: якщо починаю кудись лізти чи щось форсувати, то зашкоджую процесу. А от коли настає момент діяти, та сама мілісекунда, коли ти мусиш натиснути на кнопку, то там не сплутаєш. Не зможеш просто не натиснути і не зробити. Мені ще наче зарано впевнено казати про такі речі, але все частіше з найжаданіших подорожей роблю висновок, що те, що шукала, – ось тут, під домом, просто під дверима сидить. Або ж взагалі на відстані витягнутої руки. Тому я дуже велика прихильниця позиції, що все, що тобі потрібне, тебе знайде. Фотографую так само.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ