Для деяких жителів села Середній Березів, що на Косівщині, пам’ятник на честь радянських солдатів – це символ минулої епохи, яку не слід забувати. Інші ж вважають, що у селі не місце монументам часів комуністичного режиму. Тож думки у селян розділились: хтось пропонує пам’ятник демонтувати, а хтось – залишити. Якою ж буде доля цього монумента, дізнавався «Галицький кореспондент».

А почалось все…

У самому центрі села Середній Березів, що у Косівському районі, височіє пам’ятник радянським солдатам, який не помітити просто неможливо. Саме тут, за традицією, кожного року у День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні проходять урочистості.

Встановили монумент на честь загиблих у Другій світовій війні радянських солдатів ще у 1970-х роках, пригадують місцеві. Зараз по сусідству ще один пам’ятник – Тарасу Шевченку.

Суперечка довкола цього монумента розпочалася після звернення отця Миколи Мединського.

Пан Микола – активний учасник Майдану, отримав поранення. Від початку російської агресії на Сході і до сьогодні – фронтовий капелан УГКЦ батальйону імені Кульчицького. На війні він займається духовною та патріотично-виховною роботою з воїнами. Він автор духовного твору «Вервиця Перемоги», який став офіційною молитвою. Також він є керівником громадської організації «Фронтова капеланія Шлях єднання».

Раніше Микола Мединський разом з активістами-однодумцями довготривалим блокуванням автодороги домігся, щоб влада відремонтувала частину дороги Делятин – Яблунів, яка пролягає через Середній Березів.

Військовий капелан звернувся із заявою до Середньоберезівської сільради, яку депутати мали би розглянути на сесії 9 серпня. Мединський запропонував демонтувати пам’ятник радянським солдатам в центрі села.

Ідея цього демонтажу не нова, вперше вона з’явилася ще в 1990-х серед березівських патріотів, погляди яких формувалися під впливом історій, почутих від живих тоді ще воїнів УПА. Поштовхом до прийняття такого рішення стало те, що у 2015 році Верховна Рада прийняла закон про декомунізацію. Тоді винести це питання на розгляд сесії сільської ради Мединський не мав змоги, оскільки багато часу проводив на фронті.

За словами капелана, в час російської агресії на Сході такий пам’ятник у селі недоречний. Мовляв, будь-які меморіальні комплекси, пам’ятні знаки радянської доби – це мовчазне прийняття тієї ідеології, яка досі має вплив на рівні підсвідомості на жителів села. Вона здатна затягнути у минуле, сформувати прив’язаність до “радянщини”, а потім – і до “русского мира”.

Що ж замість пам’ятника?

Перед тим, як розглянути це дражливе питання на сесії, депутати Середньоберезівської сільської ради провели громадське обговорення у неділю, 11 серпня.

Микола Мединський у своєму виступі запропонував: «радянський ідол» треба демонтувати, а стели, де викарбувані прізвища та імена загиблих у Другій світовій війні,  залишити. Водночас порадив демонтувати стелу, де висічені прізвища чекістів, які переслідували українських націоналістів.

Натомість, на його думку, на плиті варто було б викарбувати з лівого боку імена місцевих воїнів УПА, котрі теж загинули у Другій світовій війні. Вгорі меморіалу встановити загальний напис – «Вони загинули у Другій світовій війні».

На колоні, яка виступає спереду, Мединський запропонував розмістити фото Героїв Небесної сотні, а також вписати туди імена тих краян, які загинули на Сході.

Військовий капелан зазначив, що на місці демонтованого пам’ятника радянським солдатам можна було б встановити хрест-тризуб і скульптури із бляхи: ліворуч – воїна УПА і елемент давньої гуцульської хати як символ побуту українців, дух давнини і боротьби, праворуч – воїна, який захищає земляків у російсько-українській війні, а позаду нього  символи, що ототожнюються з Майданом, – шини та щити. Він вважає, що місцеві мешканці могли б пожертвувати необхідну суму для такої трансформації пам’ятника.

Наприкінці капелан додав, що демонтувати пам’ятник радянському солдату варто тільки після того, як буде виготовлено хрест-тризуб і згадані скульптури.

За словами Мединського, новий пам’ятник допоміг би гостям та туристам, які приїжджають у село, дізнатися про славну історію краю. Однак його ініціативу розкритикували.

Місцева мешканка Лідія Симчич зазначила, що навіть у Німеччині є пам’ятник радянським воїнам-визволителям. «Для мене він окупант, а для неї – визволитель», – зауважив на це капелан.

Загалом багато селян схиляються до думки, що пам’ятник має стояти непорушно, адже нікому не заважає. Зрештою, радянської символіки – зірки та молота – на ньому немає.

Мединський каже, що навіть не сподівався, що питання демонтажу пам’ятника переросте у таку дискусію. На його думку, односельці зневажили всіх тих фронтовиків, які ризикують своїм життям заради них. «Не розумію, чому так сталося… Йде шостий рік війн…» – дивується він.

У Середньоберезівській сільській раді «Галицькому кореспонденту» відмовились дати коментар щодо цього питання.

А насамкінець…

Наразі так і не вдалося вирішити, чи демонтовувати в Середньому Березові пам’ятник радянським солдатам, чи ні. Не допомогло й повторне обговорення, яке провели безпосередньо біля пам’ятника у неділю, 18 серпня.

Житель Середнього Березова, учасник АТО Мар’ян Романчич повідомив, що на голосування винесли три питання: перше – пам’ятник варто демонтувати, друге – пам’ятник треба залишити, третє – додатково опитати з цього приводу кожного мешканця села.

Наразі «за» демонтаж пам’ятника радянським солдатам проголосувало тільки п’ять жителів, а «проти» – 74.

За словами Мар’яна, так сталося через те, що на збори прийшло не так багато людей: селяни в більшості байдуже поставилися до того, яка доля чекає пам’ятник в майбутньому.

Микола Мединський, який подав ідею демонтажу, на зборах теж не був присутній, адже зараз перебуває на фронті.

Марія ГРИЦКІВ