Вчора, 25 лютого, на сесії Івано-Франківської міської ради депутати проголосували за зміну цільового призначення із “Землі житлової та громадської забудови” на “Земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування”.
Також цю ділянку передали на баланс профільного Комунальне підприємство “Центр розвитку міста та рекреації”, яке займається утриманням і розвитком головних відпочинкових зон міста: парку ім. Шевченка та міським озером, “Німецьким озером”, парком на вул. Молодіжній та іншими об’єктами.
“Такого результату досягнули завдяки небайдужим жителям, які рішуче висловилися проти знищення великої зеленої зони і були готові до реальної боротьби”, – йдеться у повідомленні.
Днями активісти провели воркшоп для напрацювання ідей і бачення щодо вигляду, наповнення та функціоналу майбутнього Парку ветеранів України. Результати вже опрацьовують для подальшої передачі фахівцям, аби ті розробили перші візуалізації цього майбутнього простору.
Також планують налагоджувати співпрацю із КП “Центр розвитку міста та рекреації для подальшої реалізації задуманого.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи