Драма, трилер

Режисери: Тімоті Ван Паттен, Деніз Гамза Ергювен

У ролях: Меттью Різ, Тетяна Маслані, Джон Літгоу, Кріс Чок, Ши Уігхем

Лос-Анджелес, 1932 рік. Поки Штати потерпають від Великої депресії, «місто ангелів» процвітає через нафтовий бум і навіть стає майданчиком для чергових Олімпійських ігор. Втім, у місті вистачає і нещасних: пом’ятий приватний детектив Перрі Мейсон (Меттью Різ) перебивається дрібними розслідуваннями, переживає через розлучення з дружиною і заливає алкоголем ПТСР – подарунок з Першої світової війни. Його наставник і друг, адвокат Є.Б. Джонатан (Джон Літгоу), просить допомоги у скандальній справі: він захищає молоду сім’ю, у якій нещодавно викрали немовля. Ті зібрали викуп, але на місці обміну чомусь знайшли труп дитини з зашитими очима. Мейсон береться за розслідування заплутаної справи, з якою пов’язана еліта міста і харизматична глава місцевої церкви сестра Еліс (Тетяна Маслані).

Перрі Мейсон – маловідомий за межами США, але все ж таки важливий персонаж для американської культури: про адвоката, який береться за безнадійні справи, написано аж 80 романів, знято кілька фільмів і серіалів, один з яких став революційним для ТВ 1950-х завдяки формату процедурала (один епізод – одна справа) і гігантського на той момент часового хронометражу, за який герой встигає ознайомитися зі справою, зрозуміти, що відбулося насправді, і врятувати невинного. Охоронець закону і любитель справедливості Мейсон не з’являвся на малих екранах з середини 1990-х і, напевно, повинен був залишитися в минулому столітті як уособлення американської бульварщини, але на HBO захотіли воскресити прославленого героя.

Незважаючи на те, що прем’єра «Перрі Мейсона» стала найбільш рейтинговою для HBO за останніх два роки, сам серіал лише стомлює своєю безликістю і вторинністю. Під час перегляду виникає занадто багато асоціацій – через атмосферу й окремі сцени міні-серіал хочеться порівняти з «Китайським кварталом» Романа Поланскі або «Підпільною імперією». Головним референсом, як не дивно, буде «Справжній детектив». Творці завзято намагаються вибудувати в серіалі таку ж похмуру атмосферу безнадійності: глядач дивиться на світ очима втомленого від життя героя, навколо якого – несправедливість, деградація і моральний занепад, корумпована поліція, продажна влада і люди, страшніші за тих, які зашили немовляті очі. Правда, замість екзистенціальної філософії тут примітивні роздуми про релігію, яка нібито мотивує людей бути кращими. Втім, це лише декорації, побудовані навколо розслідування, за яке Мейсону по-доброму радить не братися майже кожен, кого зустрічає герой. Детективна лінія в серіалі зрозуміла і до краю розжована, але їй гостро бракує динаміки і саспенсу: в першій половині сезону творці часто ходять по колу, представляючи всіх підозрюваних, і залишають глядача наодинці зі страждальником Мейсоном і другорядними героями. Друга половина, в якій серіал раптово переходить в судову драму, виглядає набагато переконливішою і динамічнішою, але є підозра, що більшість глядачів просто не дійдуть до неї.

«Перрі Мейсон» відповідає майже всім золотим стандартам HBO: це масштабний, дорогий і страшенно красивий проєкт, у якому титанічними зусиллями відтворений Лос-Анджелес 1930-х, і заплутана історія про спокуту, прийняття себе і свого минулого, яку подарував нам черговий бенефіс Тетяни Маслані і Меттью Риза – видатних акторів, що давно переросли телебачення. У той же час це надто акуратний і безпечний серіал, в якому не вистачає сміливих експериментів з наративом (одними флешбеками ситий не будеш), спроби деконструкції нуару як жанру або банальних екшен-сцен. З таким набором серіал міг би претендувати на звання найкращого в цьому році, без цього всього він лише скрасить кілька літніх вечорів і кане в небуття, якщо HBO продовжить його на другий сезон.

ФЕЛІНСЬКИЙ