У кожному місті живуть люди, які є ходячою енциклопедією і які годинами можуть розповідати про історію цього міста. Вони знають багато цікавої та корисної інформації, пишуть книжки, навчають інших, є носіями культурної спадщини. Саме такою людиною був і Михайло Іванович Головатий.

Відомий український краєзнавець, дослідник історії Станиславова, член Національної спілки краєзнавців України. Він, як ніхто інший, знав історію рідного міста, кожної його вулиці. Людина, яка отримала звання почесного працівника туризму в 2003 році, а вже у 2007-му – звання заслуженого працівника культури України. Його перу належать книжки «Етюди старого Станислава» (2007) та «200 вулиць Івано-Франківська» (2010). Крім того, Михайло Іванович доклав свою руку до понад десятка інших історичних книг та більше 200 наукових публікацій.

Народився Михайло Головатий 22 січня 1943 року в селі Братишеві Тлумацького району. Закінчив школу в селі Білий Яр Томської області (Росія), куди була депортована його сім’я за допомогу УПА, а згодом – Томський інститут автоматизованих систем управління і радіоелектроніки. У 1965-1972 рр. працював інженером-конструктором в Омську, а з 1972 – в Івано-Франківську на ВО «Промприлад».

Проте більшості іванофранківців Михайло Іванович відомий як ведучий програми «Вулиця», що виходила на телеканалі «Галичина». Завдяки йому кожен мешканець міста міг доторкнутись до історії старого Станиславова, дізнатись багато цікавого про вулицю, на якій проживає. Він ніколи не припиняв працювати, навіть під час затяжної хвороби. В останні дні життя Михайло Головатий готував до виходу ще одну книгу.

На його похорон прийшло багато людей, які безпосередньо знали Михайла Івановича, а також ті, хто хотів просто віддати останню шану найвідомішому краєзнавцю Івано-Франківська. Серед присутніх був і колишній міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус з дружиною, колеги по програмі «Вулиця», місцеві журналісти та представники духовенства.

На могилі Михайла Головатого слово взяв його давній колега, сусід та добрий друг Петро Арсенич, який розповів про те, якою чесною та правдивою людиною був покійний. Петро Іванович згадав, як вони познайомились, як були депутатами обласної ради першого демократичного скликання (1990-1994 рр.), як удвох почали займатися історією.

«Він називав мене своїм учителем. Але мені приємно, що учень перевершив свого вчителя і зробив набагато більше з того, що ми спільно планували», – зазначив історик Прикарпаття, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Петро Арсенич.

Старший син Михайла Головатого подякував усім присутнім за те, що вони розділили їхнє сімейне горе і провели в останню путь їхнього батька, та попросив не забувати про нього і згадувати його у своїх молитвах.

Смерть Михайла Івановича Головатого є великою втратою для Івано-Франківська та його історії, але він навічно залишиться жити у пам’яті глядачів програми «Вулиця», читачів його книжок і всіх тих, хто знав його за життя.

Редакція газети «Галицький кореспондент» висловлює щирі співчуття рідним та близьким культового краєзнавця нашого міста Михайла Головатого.

Максим Веприк