(історія і перспективи)

Міське озеро, яке було штучно створене у 1955 р., останнім часом стало ласим куском для забудовників. Землі навколо нього (згідно з генпланом міста – зелена зона) стрімко обростають фантомами: будівництво біля УТМР, ТСО України та «фізкультурно-оздоровчі» житлові будинки «Вамбуду» є ілюстрацією знищення «цивілізацією забудовників» навколишнього середовища.

Проте найбільшою авантюрою і злочином щодо свого міста стала спроба В.Ковальчука та Р.Гасимова забудувати прилеглу територію навколо озера численними багатоповерхівками. Інші горе-забудовники, на відміну від «Вамбуду», попри численні порушення, принаймні не будують на землі міста і не стверджують, що їх будови є благом для громади.

Однак у відповідь на спроби забудувати територію навколо озера місто вибухає громадським спротивом. Розглянемо хронологію боротьби за «вільне озеро». Спочатку В.Ковальчук у лютому 2015 р. стає власником 19/20 незавершеного будівництва (хоча завжди говорив, що є лише підрядником будівництва). У березні відбуваються громадські слухання, де демонструється оманлива перспектива, як на місці засипаного самими ж забудовниками озера з’являться  сквери і т.д. Після цього у травні 2015 р. ГО «Поступовий гурт франківців» подає в суд щодо скасування державної реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, де позивачем виступає Держархбудінспекція (ДАБІ) і третьою стороною – Р.Гасимов як орендар.

У червні ДАБІ виявляє порушення у процесі будівництва фізкультурно-оздоровчого центру та фіксує порушення, що Р.Гасимов не є фізичною особою-підприємцем (після знищеного озерця він пішов «покращувати екологію» в Департамент екології та природних ресурсів) та перестав бути користувачем земельної ділянки (міська рада не продовжила у березні 2015 р. термін оренди), і видає припис про зупинення самочинних будівельних робіт на монолітних площадках для стоянок автомобілів (сьогодні це вже мають бути два будинки!).

Крім того, 10 червня Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою про забезпечення позову зупиняє державну реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт (29 вересня 2015 р. Львівський апеляційний суд залишив це рішення в силі).

Після цих подій можливості забудовника знищити озеро фактично були паралізовані. Однак і до сьогодні мешканці міста можуть побачити, що будова повільно, але продовжується. Однак ще треба нагадати, що 28 серпня 2015 р. В.Ковальчук, який хотів стати депутатом міської ради, зробив гучну заяву: «Вамбуд» відмовляється від резонансної забудови біля озера» (маленькими буквами в інформації «Галки» було згадано, що три будинки В.Ковальчук таки прагне добудувати).

Чергове «весняне загострення» у «Вамбуду» мало місце у квітні 2016 р., коли шляхом підміни понять відбулася спроба легалізації незаконного будівництва біля міського озера. Забудовник мав би отримати 1,8882 га землі, поділеної на територію будівництва і сквер (0,75 га). Для кращого розуміння ситуації уявіть: до вас додому приходить людина і каже, що буде жити у двох кімнатах, але ж у вас залишиться третя.

Проте виконком погодив цей проект, який подавався громаді як благо: забудовник ще й зробить для міста сквер! Однак почався опір «Вільного озера», а Поступовий гурт франківців зібрав більше тисячі підписів проти забудови. Зокрема, підписалися письменники Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Ольга Деркачова, Володимир Єшкілєв, а також митці Ростислав Держипільський, Микола Якимечко, Ростислав Кондрат.

У результаті на сьогодні у забудовника немає прав на оренду землі (хіба 7 соток на обслуговування будинку саме фізкультурно-оздоровчого центру, якщо не буде рішення суду про знесення будівництва), а дія державної реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт зупинена судом. Чекаємо результатів роботи створеної сесією міськради тимчасової депутатської контрольної комісії і нагадуємо, що легальних прав на 1,8882 га землі на вулиці Ленкавського не має ніхто, окрім міської громади.

Якщо ми зупинимо повзучу забудову «Вамбуду», то всі забудовники затямлять: минув час, коли можна було будувати з порушеннями, а потім різними шляхами легалізовувати свої будівельні творіння.