Минулого тижня повне драматизму заслуховування звіту уряду в парламенті завершилося тим, що Кабінет міністрів опинився у підвішеному стані. Тобто 247 голосів народних депутатів для того, щоб визнати роботу уряду незадовільною, знайшлося, а от вже 226 голосів, щоб відправити цей «незадовільно працюючий» орган у відставку, – ні. Парадокс?.. Нітрохи! Ситуація абсолютно вписується у звичну схему української політики, коли те, що ми бачимо у публічному просторі, і те, що декларують наші провідники на публіку, не зовсім відповідає тому, що відбувається за лаштунками політичного процесу. Точніше, зовсім не відповідає.

Ось, скажімо, президент Петро Порошенко у своєму відеозверненні до нації говорить правильні слова: «Кабінет міністрів зробив чимало для порятунку країни, стабілізації економічної ситуації і старту реформ. Але суспільство явно вирішило, що помилок більше, ніж досягнень, і відмовило міністрам у довірі. А хіба не ясно, що проводити успішні реформи може лише уряд, який користується достатньо високою підтримкою співгромадян? Щоб відновити довіру, терапії вже замало, потрібна хірургія. Момент для часткового оновлення Кабінету міністрів упущено. Про нього надто довго говорили, і в результаті – «забалакали». Тепер вже очевидним є запит на повне перезавантаження уряду».

Проте парламентарії від його іменної політичної сили – Блоку Петра Порошенка – не голосують за висловлення недовіри уряду. Точніше, голосують не всі. Якщо «двійку» уряду поставили 120 депутатів зі 136-членної фракції БПП, то за його відставку проголосували тільки 97. А куди поділися у найвідповідальніший момент ще майже чотири десятки пропрезидентських штиків, яких би з лихвою вистачило, щоб відправити уряд Яценюка у небуття, – питання риторичне.

Схожим чином діяли під час доленосного голосування і в протилежному таборі. Нардеп від «Опозиційного блоку» Вадим Рабінович кричить з трибуни, що уряд треба не знімати, а заарештувати, а його фракція видає «на гора» – тільки 8 (!) голосів з 43-х можливих. Перед голосуванням непримиренні «опозиціонери», яких як колишніх «регіоналів» зараховують до сфери впливу Ріната Ахметова, покидають сесійну залу. Не голосувала і депутатська група «Відродження», вплив на яку приписують Ігорю Коломойському.

Чи не тому принципові нардепи, угледівши в цьому всьому «спектакль» та «змову олігархів», покидають фракцію БПП, а принципові фракції – «Самопоміч» та «Батьківщина» – коаліцію. Парламентсько-урядової коаліції вже фактично не існує, хоча офіційно про її розпад ще не оголошено. Але на парламентсько-урядову кризу черговим знеціненням вже відреагувала гривня. А світова преса дотепно зауважує, що роботу Путіна з дестабілізації політичної та економічної ситуації в Україні за нього виконують київські політики. І чи не найгірше те, що черговий виток політичної кризи виявився «приуроченим» якраз до другої річниці найтрагічніших подій на Майдані, коли гинула Небесна сотня.

Схоже, ніхто не вірить, що коаліцію вдасться зібрати докупи. Але якщо цього не станеться протягом місяця, то президент може розпустити парламент. У згаданому відеозверненні до співвітчизників Порошенко, щоправда, сказав, що «розпуск Верховної Ради – не обов’язок, а лише право президента» і він ним скористається «лише у крайньому випадку, якого ми просто не маємо права допустити». Тим не менше, деякі політичні сили, схоже, вже помаленьку готуються до нових парламентських перегонів, незважаючи на те, що ці вибори можуть обернутися політичною та економічною катастрофою, на кілька місяців паралізувати життя в країні.

В принципі, відомо, що політика – не зовсім чиста справа. Але якщо ми вже йдемо в Європу, то можна хоча б постаратися не виглядати там повними дикунами. А то після безперервних закулісних домовленостей, після політичних інтриг та нехтування інтересами суспільства нашими керманичами ми саме такими у цивілізованому світі і сприймаємося. Як папуаси у набедрених пов’язках зі списами, що раптом заявилися на світський раут.

Із Заходу доносяться все виразніші зітхання про втому від України, а МВФ попереджає, що може припинити надавати нам фінансову підтримку через провали в боротьбі з корупцією. Вівторковий візит в Україну міністрів закордонних справ Німеччини та Франції Франка-Вальтера Штайнмайера і Жана-Марка Еро видається відчайдушною спробою таки змусити нас одягнути смокінг. Україні буцімто дали два дні на переговори щодо формування нового Кабінету міністрів. Голова ВР Володимир Гройсман, як повідомляється, запропонував провести круглий стіл за участю президента, прем’єр-міністра, ключових політичних сил парламенту та громадянського суспільства для пошуку виходу з кризи. А що з того вийде, поживемо – побачимо…