Перестало битися серце начальника групи персоналу штабу в/ч А7127, капітана Олександра Мірчука.
Мірчук Олександр Володимирович народився 8 березня 1972 року, після закінчення Галицької середньої загальноосвітньої школи з 1989 року по 1994 рік навчався у Львівському лісотехнічному інституті.
Працював головним інженером в обласному управлінні сільського господарства, згодом – в обласному бюро технічної інвентаризації. Олександр був люблячим сином, чоловіком, братом, турботливим батьком.
З 26 лютого 2022 року став на захист України. Свій громадянський обов’язок здійснював в складі 75 батальйону 102 бригади ТРО на Запорізькому напрямку. Олександр був там, куди покликало любляче серце до Батьківщини, де вирішується доля рідного народу.
“Він був вірним військовій присязі та українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність. Він віддано боровся за кожен клаптик української землі. На жаль, його боротьба тут, на землі, завершена. Поділяємо душевний біль рідних нашого земляка: матері, дружини, сина та сестри”, – йдеться в дописі.
Парастас відбудеться сьогодні (субота, 10 травня) о 18:00 в місті Галич по вулиці С. Бандери, 55. Чин похорону розпочнеться у неділю, 11 травня, о 12:00 за тією ж адресою.
Розповідати про війну вголос іноді страшніше, ніж мовчати. Та ще страшніше – вдавати, що нічого не відбувається. Писати про своє життя у війні – це не про те, що я хочу пожалітися. Це про свідчення того, що відбувається з нами сьогодні. Мовчати чи писати Коли я вперше писала про наш з чоловіком особистий досвід життя
Якщо ви, як і я, не дуже тямите у мистецтві, то малярство на склі швидше за все у вас асоціюватиметься з традицією іконопису на склі, бо такі ікони ви точно бачили. Є в них щось таке особливе та неповторне. Як зазначила Ніна Поліщук, «гуцульські, покутські, буковинські та подільські ікони на склі створили цілком унікальну нішу
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного