“За той день було дуже багато піхотних атак. Три атаки вдень та ще одна вночі. Ми їх успішно відбили. Були й артилерійські обстріли. Війська РФ скидали на нас газ із дронів. Ми надягали протигази, але було погано видно, і ми далі відстрілювалися”, — пригадує боєць.

За словами військовослужбовця, наступного дня атаки з дронів повторилися. Внаслідок них боєць отримав поранення.

“Ми стоїмо, бачу, що підлітає дрон і скидає на нас. Ми пробували його збити, але безпілотник високо був і ми не могли влучити. Переді мною товариш з Дніпра впав головою вперед. Я відчув, як мене хитнуло і запекла спина. Кажу побратиму: “Я відчуваю, що в мене спина мокра. Хочеться вірити, що це — не кров, але пече, і це, мабуть, поранення. Попросив Мар’яна оглянути. Він дивиться, а там все в крові”, — розповідає нацгвардієць.

Побратим допоміг накласти пов’язки на плече та спину. Михайло Селіванов з пораненнями продовжував тримати позицію 26 годин.

“Тоді вже прийшла підмога і мене поміняли. Я лише дійшов до пункту евакуації, приблизно 2 км від позиції. По рації почув, що у нас — четверо поранених. І каже: всім відірвало ноги. Я підбіг, пробував евакуювати. Ноги відірвало насправді не всім — одному перебило руку. Він — вижив, а решта, на жаль, загинули”, — каже Михайло.

Маючи тяжкі поранення, чоловік не зміг залишити пораненого побратима — 20-річного Богдана Ваківа.