У боротьбі проти російського агресора, захищаючи Україну, загинув уродженець с. Верхній Ясенів, головний сержант Шкрібляк Василь Васильович.
Василь Васильович був прийнятий на військову службу по мобілізації 22 жовтня 2022 року Коломийським РТЦК та СП. Був старшим стрільцем-оператором другого відділення першого взводу третьої стрілецької роти.
У 1985 році боєць закінчив Верхньоясенівську восьмирічну школу та вступив до Буданівського професійно-технічного училища. Після закінчення навчання в ПТУ був призваний на службу в армію.
Повернувшись зі служби, Василь виїхав на роботу до Росії (м. Ростов-на-Дону), де одружився та прожив майже 25 років.
“Коли Росія вторглася в Україну, в 2014 році, Василю було неприємно чути від друзів образливі слова про свою Батьківщину, тому, довго не вагаючись, все покинув та повернувся в Україну”, – йдеться в дописі.
Траурний кортеж із тілом Героя прибуде сьогодні, 5 жовтня, в селище Верховина орієнтовно в другій половині дня.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи