Щойно ми заходимо у залу, як до нас підбігає усміхнений від вуха до вуха хлопчина і простягає руку: «Я – Роман. Я умію робити масаж!» Трохи ніяковіємо, але Роман так привітно усміхається, що й ми представляємось у відповідь. Усі ми прийшли на круглий стіл, де будуть обговорювати цілком незвичну для українського суспільства тему – захист сексуальних та репродуктивних прав людей із інтелектуальними порушеннями. Роман – один із них.

Перш ніж Роман візьме за руку свою дружину Оксану і вони розповідатимуть про свій шлюб і плани на майбутнє, почуємо жахливі речі. Про те, що в Україні людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень досі примусово стерилізують, аби вони не народжували дітей, про те, як жінкам роблять примусові аборти, як у спеціалізованих закладах забороняють не те, що зустрічатися і спілкуватися, а й навіть бачити осіб протилежної статі. Про непоодинокі випадки сексуального насильства відносно людей з інвалідністю, які не лише не можуть себе захистити, але й часом не розуміють, що з ними відбулося.

Хто дає і забирає право на любов?

Чи мають люди з інтелектуальними порушеннями право на любов? Чи можуть дівчата і хлопці з інтелектуальними порушеннями створювати сім’ї, народжувати дітей, виховувати їх або хоча б знайомитись один з одним та спільно проводити час? Дослідити це питання взявся благодійний фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї» разом із Всеукраїнською громадською організацією «Коаліція захисту прав осіб із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень». Спершу проаналізували нормативно-правову базу, а пізніше з’ясували, як репродуктивні права осіб із інвалідністю дотримуються на практиці.

Моніторинг виявив, що особливі люди позбавлені права на любов на кількох рівнях. Сексуальні та репродуктивні права осіб з інвалідністю в Україні порушуються не лише на законодавчому рівні, у спеціалізованих закладах, але й навіть у їхніх власних сім’ях. Дослідження провели у  40 комунальних закладах та громадських організаціях, які займаються реабілітацією людей з інтелектуальними порушеннями по всій Україні.

«Ми маємо бачити у людині людину незалежно від того, чи є у неї якісь вади, чи ні. Вади у здоров’ї людини не повинні бути причиною для порушення її прав», – каже Ірина Скорбун, представниця благодійного фонду «Здоров’я жінки та планування сім’ї», фахівець з моніторингу проекту «Захист сексуальних та репродуктивних прав осіб з інтелектуальними порушеннями в Україні».

Ірина Скорбун наголошує, що будь-яка форма інвалідності не може стати причиною для того, щоб особі заборонили створювати сім’ю і відтворювати себе. Право на шлюб, сім’ю, батьківство та материнство, послуги з планування сім’ї, збереження фертильності людям з інвалідністю гарантує Конвенція про права осіб з інвалідністю.

На практиці, за словами Ірини Скорбун, у багатьох комунальних та інших закладах, де проживають, навчаються чи проходять реабілітацію особи з інтелектуальними порушеннями, діє розділення за статтю, тому повнолітні дівчата та хлопці часто не мають можливості ні познайомитись один з одним, ані спілкуватись. «У деяких закладах хлопчики взагалі не бачать жінок, окрім персоналу та мам і бабусь, які їх відвідують. Відповідно, у закладах, де проживають лише дівчата, єдиним чоловіком, якого вони бачать, може бути сантехнік, а решта персоналу – жінки».

Надія Майорова, заступник виконавчого директора ВГО «Коаліція захисту прав осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень», додає, що у спеціалізованих закладах бракує доступної інформації у спрощеному форматі для осіб з інвалідністю, їхніх батьків та персоналу. Тема сексуальних і репродуктивних прав залишається табуйованою. Дітям не розповідають про будову їхнього тіла, емоції та почуття, які вони можуть переживати, не розповідають, як поводитись із протилежною статтю, як створювати сім’ю тощо. Молоді перешкоджають підтримувати міжособистісні стосунки, перешкоджають укладенню шлюбів – це роблять не лише працівники спецзакладів, але й батьки, які не мають розуміння цієї теми та запевняють фахівців проекту, що «моїй дитині цього не потрібно».

«Відомі випадки переривання вагітності без згоди особи. Дівчатам роблять аборти, не пояснюючи наслідків. Крім того, проводиться статева стерилізація без згоди на це особи, адже, згідно з законом, достатньо згоди опікуна, а самій людині можна навіть не пояснювати, що за маніпуляції з нею проводять і для чого», – каже Надія Майорова.

Розвіюємо стереотипи

Те, що в Україні досі стерилізують осіб з інвалідністю без їхньої згоди, – не ноу-хау нашої держави. Це відголосок досліджень у рамках євгеніки – вчення про селекцію та покращення людського генофонду. У першій половині ХХ століття примусова стерилізація «неповноцінних» верств суспільства, в тому числі осіб з інвалідністю, здійснювалась за державними програмами у США, Німеччині, Швеції та інших країнах. В Україні сьогодні достатньо лише згоди опікуна, аби назавжди позбавити людину з інвалідністю права народжувати дітей.

Фахівці проекту переконують, що особи з інвалідністю досі є жертвами стереотипу про те, що «у розумово відсталих народжуються розумово відсталі діти». У багатьох родинах «розумово відсталих» народжуються діти без жодних вад.

Іншим поширеним стереотипом, який досі панує в українському суспільстві, є переконання, що особи з інвалідністю цілком не здатні виховувати дітей і ці діти приречені на інтернат. Марія Козловська, представниця Коломийського районного центру для дітей, сім’ї та молоді, наводить статистику з Коломийщини: «За три роки у сім’ях, створених людьми з інвалідністю, не було жодної відмови від дитини. Щороку в районі майже 50 осіб позбавляють батьківських прав, із них – лише одна людина може бути з інвалідністю». Вона додає, що сім’ї, які створюють люди з інтелектуальними порушеннями, є дуже міцними.

Роман Солтис та Оксана Угрин приїхали на захід зі Львова, що показати усім – любов не знає кордонів. Поки виступали інші учасники, Роман турботливо приніс дружині каву із печивом, а вона його ніжно обійняла у відповідь. Мама Романа трохи допомагає йому говорити на публіку, хлопцеві буває важко грамотно сформулювати думку. «У нас сім’я. У мене буде робота на підприємстві і машина», – каже Роман. Він уміє робити масаж і цим буде заробляти на життя родини. Тож його ранкове привітання із нами було ще й дуже щирою рекламою хлопцевих умінь. Оксана додає, що вони познайомились 5 років тому на спортивних змаганнях. Розповідаючи про свою родину, обоє так світяться від щастя, аж стає сумно від думки, що хтось міг завадити їм навіть познайомитись один з одним.

Позитивний досвід із Коломиї

Останніми роками ситуація почала змінюватися на краще. Марія Козловська зауважує: «Найбільша проблема для хлопців та дівчат з інтелектуальними порушеннями – це спілкування. В нашому центрі ми працюємо із людьми, які живуть у віддалених селах і часто не мають доступної інформації на цю тему, не мають з ким спілкуватися. Три роки тому ми запровадили програму «Знайомство по телефону», а також відвідуємо вдома сім’ї, де є люди з інвалідністю. Дівчатам залишаємо контакти хлопців – телефони, контакти у соцмережах, хлопчикам – контакти дівчат, допомагаємо їм познайомитись».

Спочатку батьки боялися такої ініціативи працівників соцслужби, а потім, коли побачили, як діти радісно спілкуються між собою, почали дякувати, що їх познайомили, каже Марія Козловська. У районі також постійно проводять різноманітні фестивалі та змагання для людей із інвалідністю, і це дає результат – дуже часто молодь знайомиться саме там.

Змінити ситуацію в багатьох спеціалізованих закладах допоміг навчальний курс «Право на любов», розроблений у рамках вищезгаданого проекту. Цей курс – унікальний в Україні, запевняє Ірина Скорбун: «Всі матеріали подаються дуже простою і зрозумілою мовою, адже люди з інтелектуальними порушеннями важче засвоюють інформацію, їм важко зрозуміти абстрактні концепти». Усі малюнки у посібнику дуже прості, речення короткі, а в одному рядку – усього по кілька слів, як вимагають міжнародні стандарти. Навчання за цим курсом цього року розпочалося в 40 закладах, серед яких Коломийський благодійний фонд підтримки осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень «Крок у світ».

«Наші вихованці пройшли курс «Право на любов», і це дуже великий крок уперед! – ділиться Любов Масевич, керівник БФ «Крок у світ». – Ми ростимо наших дітей до 30-40 років. На початку курсу, коли тільки починали говорити на ці теми,  багато хто соромився, адже говорили про це вперше в житті. Тепер нам наче дали світло – усі невимушено спілкуються на ці теми». Пані Любов зауважує, що хлопці і дівчата з інтелектуальними порушеннями поводяться разом дуже спокійно – як і люди, які порушень не мають.

Хоча проект діє усього рік, його організатори задоволені результатом. «Ми хотіли розпочати діалог у країні, розкрити цю непросту тему хоча б трішечки», – зауважує Ірина Скорбун. Сьогодні вже понад 320 клієнтів закладів реабілітації пройшли навчання за курсом «Право на любов» спрощеною мовою, а підготовлені працівники розповідають про цю делікатну тему також батькам і опікунам молоді з інтелектуальною недостатністю. Фахівці проекту налаштовані покращити нормативно-правову базу і вже підготували рекомендації для влади та правозахисних громадських організацій.

Наталка ГОЛОМІДОВА