Останнім часом хочеться говорити, а особливо думати лише про легкість буття. Але не про ту “нестерпну”, а про справжню і просту. Легкість буття – основа щастя, зараз я у цьому впевнена, майже впевнена, бо впевненість у чомусь до кінця наївна, вона може заслуговувати лише на поблажливість до себе, так, як заслуговує на поблажливість дитина, яка ще не знає життя.
Легкість – це те, що не дає кораблю потонути, а літаку впасти. І як би доросла людина не прагнула досягнути легкості (а ця легкість – не що інше, як позитивне мислення, впевненість у собі, стресостійкість і так далі) і яких тренерів вона б не слухала, вона не знайде більш наглядного прикладу та кращого вчителя, ніж дитина. Діти легкі, як пір’їнки, вони сміються, коли весело, і плачуть, коли сумно. Діти – це чисті енергії, вони притягують так само сильно, як і відштовхують. Бо легкість не лише захоплює, вона і лякає.

Моя пір’їна Софі настільки легка, що в мене нема іншого виходу, як ставати біля неї тяжкою, ставати якорем для рівноваги, і якби не вона, Софі, то, може, і я була б легкою, як повітря, а може, й легшою за нього. Але чим далі, мені все більше подобається ця гавань, в яку нас із нею занесло. Я – якір, вона – легкий кораблик, вона безтурботно хитається на хвилях, я намагаюся її втримати. Але, може, так лише здається, бо, цілком ймовірно, це я легкий кораблик, а вона мене тримає. Виходить, ми одне без одного нікуди.

Знаю, так буде не завжди і колись я більше не зможу бути для неї якорем, не зможу більше її тримати, і якщо я навіть і далі буду якорем сама по собі, то мені залишиться просто загрузнути в намулі біля берега, в той час як мій кораблик попливе кудись у відкритий океан. Мені залишиться лише вдивлятися в лінію горизонту і слухати по радіо прогноз погоди, боячись почути слово «шторм». Але навіть зараз я розумію, що я так не хочу. І якщо я вже свідомо вибрала бути частиною її корабля, тоді хай це буде не лише якір, а й вітрило.

Тож коли прийде час моєму кораблику вирушати в плавання, я волію бути не шматком заліза в намулі, а легкою білою тканиною, яка захищає від палючого сонця і допомагає рухатися вперед. Саме так, спочатку якір, потім вітрило, не навпаки. Головне потім вчасно перелаштуватися. Головне вчасно.