Світова тенденція з впровадження альтернативних джерел енергії все активніше докочується і до нашої області. 20 вересня відбулася урочиста презентація міні-сонячної електростанції у селі Спас Коломийського району. Число подібних проектів щодо втілення інноваційних енергоефективних заходів на Івано-Франківщині перевалило за два десятки. 

Як розповів голова громадської організації «З турботою про людей» Михайло  Гаврилюк, у селі Спас – понад 1100 дворів, дві школи, дитсадок. В одній зі шкіл вирішили впровадити проект зі встановлення сонячної електростанції, до речі, перший у районі. «І тут йде мова не тільки про економію коштів. Ми ще й навчаємо наше майбутнє покоління, як поводитися з альтернативною енергією і шукати різні перспективи», – каже він.

Школа, біля якої розміщена ця електростанція, збудована в 2011 році. Вона має сучасні технології, використовує багато комп’ютерної техніки і, відповідно, витрачає багато енергії. Тому громада й вирішила шукати альтернативу, щоб зекономити.

Бюджет цього проекту для села великий – 402 тис. гривень. Але 20% дає держава, 75% – ПРООН, і тільки 5% – громада. Люди погодились і без проблем зібрали по 20 грн. з кожної хати на покриття 20 тисяч внеску громади. До сонячних батарей може будь-хто підійти і подивитися на вивішеній біля електростанції інформаційній дошці, скільки що коштувало, а також переглянути паспорти об’єктів та отримати іншу інформацію.

Термін придатності обладнання сонячної електростанції – 50 років. Замінювати акумулятори кожних п’ять років не потрібно. ПРООН організовувала для представників громад відповідне навчання, консультувала, як цей проект реалізувати. У Спас приїжджав інженер із Києва, щоб порадити, як краще зробити, щоб не помилитися. Михайло Гаврилюк переконаний, що вони зробили серйозний крок з енергоефективності і це тільки початок.

Не конкуренти

Леся Попелюк, координатор обласного підрозділу впровадження проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», каже, що на Івано-Франківщині в рамках цієї програми впроваджено 21 проект щодо інноваційних енергоефективних заходів на суму близько 7,5 млн. гривень. Це міні-сонячні електростанції, піролізні котли, сонячні колектори, вуличне освітлення на сонячних панелях.

А як ставиться до запровадження альтернативних джерел енергії монополіст з постачання електроенергії в області – обленерго?

Комерційний директор ПАТ «Прикарпаттяобленерго» Олег Дацко каже, що споживачі сонячної електроенергії не можуть розглядатися як їхні конкуренти. Адже обленерго тільки постачає чи передає електроенергію, а не виробляє її. В Івано-Франківській області понад 30 власників приватних будинків та до 10 фірм вже встановили у себе такі технології. Процедура оформлення документів з «Прикарпаттяобленерго» максимально проста, запевнив він. До того ж, якщо «домашня» міні-електростанція виробляє більше електроенергії, ніж споживається, то обленерго оформляє договір купівлі-продажу надлишку.

Безпідставні страхи

Цікаво, що мешканці деяких сіл з осторогою поставилися до новітніх технологій, боячись радіації. Так, у с. Рожнів на Косівщині для перевірки «на радіаційність» сонячної електростанції біля дитсадка місцеві жителі поставили три вулики з бджолами. Бджоли там чудово прижилися, і дітки тепер мають не лише альтернативну електроенергію, а й власний мед.

Як стверджує начальник відділу енергозбереження та енергоефективних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Володимир Іванов, боятися радіації від цих технологій – безпідставно. Коли він на своєму багатоповерховому будинку ще у 2008 році встановив сонячну батарею, то через деякий час сусідка написала скаргу в домоуправління, що на даху є «антена, яка робить радіацію». І вченому довелося розповідати, що це, для чого і який його вплив. До речі, вже досліджено, що ця інноваційна технологія зменшує викиди вуглекислого газу. А весь світ нині бореться з цими викидами, адже це – «кислотні дощі».

Крім того, на території університету також розміщена сонячна теплова станція. Ця станція дає 100 кіловат електроенергії, що використовується для підігріву води у басейні та душі. І це єдиний басейн в області, що працює цілий рік. Через два роки теплова станція окупиться.

Володимир Іванов додає, що якби сонячні панелі були якимось чином шкідливі, то західні країни ніколи би їх у себе не встановлювали, ще й у такій кількості. Адже у них вимоги до викидів, безпеки й екології вищі, ніж у нас.

Тож переживання жителів окремих сіл щодо радіаційності сонячних батарей безпідставні.

Світова тенденція

Володимир Стефінін, представник ресурсного центру ВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», наголошує, що всі ресурси є вичерпними і рано чи пізно вони закінчуються. У нашому регіоні можливе використання як вітрової, так і сонячної електроенергії. Складніше з гідроелектростанціями.

Основна ідея сталого розвитку в максимальній адаптації нашого життя. Те, що ми робимо сьогодні, повинно дати великий плюс нашим дітям, внукам і майбутнім поколінням. У вересні 2015 року на сесії Генасамблеї ООН були прийняті Цілі сталого розвитку на 2015-2030 роки. Однією з 17 цілей є збереження і раціональне використання природних ресурсів, перехід до раціональних моделей виробництва і споживання.

Володимир Стефінін каже, що глобальне потепління не є позитивним моментом, але використовувати його потрібно. Декілька років тому ми не мали стільки сонячних днів, як цього року. Якщо і далі буде так тривати, то ефективність сонячної електроенергетики буде все актуальнішою.

За словами Стефініна, існує світова тенденція: чим багатші країни, тим більше вони використовують альтернативні джерела енергії. Наприклад, Швеція, США, Німеччина, Китай. Зокрема, Швеція до 2030 року планує взагалі відмовитися від використання вичерпних джерел енергії та використовувати вітер. А у Великобританії люди сплять при температурі 15 градусів, бо знають, що ресурси вичерпні і їх вартість постійно збільшується. Ми ж звикли до марнотратства…

Тому питання сталого розвитку треба запроваджувати зі шкільної парти, з першого класу. А вдома батьки повинні показувати дитині відповідний приклад.

Тетяна КОТАШЕВСЬКА

Матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіапроекту «MyMedia»