Американський комедійний екшн “Бордерлендз” минулого тижня вийшов у широкий прокат. За цей час фільм збирає здебільшого негативні відгуки, хоч він був одним з найочікуваніших цього року.
“Бордерлендз” створений за мотивами однойменної серії відеоігор. Прем’єра відбулася у Лос-Анджелесі 6 серпня, пише Кіно 24.
Фільм розповідає про Ліліт – мисливицю з таємничим минулим. Вона повертається додому, на хаотичну планету Пандору. У Ліліт з’являється нове завдання – знайти зниклу доньку могутнього розробника зброї Атласу.
Вона укладає союз з командою невдах і вирушає назустріч пригодам. Від цієї дивної компанії залежатиме доля всесвіту.
Головні ролі зіграли голлівудські зірки: Кейт Бланшетт, Кевін Гарт, Джеймі Лі Кертіс, Джек Блек, Аріана Грінблатт, Флоріан Мунтяну.
Розгромна реакція критиків
Критики сприйняли фільм здебільшого негативно, хоч іноді трапляються поодинокі позитивні рецензії. У день прем’єри він отримав оцінку у 0% на Rotten Tomatoes.
Фільм розкритикували через сюжет, що дуже нагадує “Вартових галактики”, його також назвали максимально порожнім, затягнутим і таким, що можна переказати в одному реченні.
Стрічка провалилась і в прокаті, зібравши за тиждень менш як 10 мільйонів. При цьому, на його створення витратили близько 100 мільйонів. Утім, екшн-сцени виглядають доволі дешево, адже вони зняті зі склейками, замість суцільних дублів.
У “Бордерлендз” майже немає розвитку персонажів чи драматичних злетів і падінь, які мають утримати інтерес глядача, навіть протягом короткого часу. Та й екшн не дуже якісний. Все, що ми отримуємо, – це оскароносних лауреатів та номінантів, які принижують самих себе, – написав критик The New York Post.
Таким чином фільм стає претендентом на звання одного з найгірших у 2024 році та найбільш невдалою екранізацією відеогри.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи