В Івано-Франківську після відносного затишшя знову на вулиці вийшли люди зі скриньками. Хтось називає їх волонтерами, хтось – шахраями. Скільки коштує благодійність на вулиці, яку суму отримують «волонтери» і які середні заробітки так званого благодійного фонду?

 

Ростуть гроші на біді

Коли біда стукає у двері, люди у відчаї звертаються скрізь, куди можна – хтось та й допоможе. На такий випадок є благодійні фонди, які з охотою беруться допомогти, швидко знаходять «волонтерів», роздають їм скриньки – і гайда.

Працюють зазвичай системно, розповідає громадський діяч Юрій Лоп’янецький. За принципом піраміди, мережевого маркетингу. «Волонтерів» розставляють по різних районах міста у людних місцях. Деякі виходять вранці, інші – в обідню пору, ще одні – ввечері, коли люди повертаються з роботи. Для цього беруть студентів, часто неповнолітніх, адже їм довіряють більше. А ще для них проводять спеціальні тренінги.

Основна мотивація – гроші. «Волонтер» від зібраного отримує 20-30%. Крім того, має вільний доступ до скриньки. Хоча при собі заробітчани мають папір, який засвідчує їхній альтруїзм – офіційний документ з підписом, що працюють вони безплатно. Саме значення слова «волонтер» не передбачає фінансової вигоди, але за ідею молодь працювати не готова і прямо зізнається, що ніхто б не ходив та й просто так просив допомоги і марнував свій час.

На скриньці прикріплена фотокартка важкохворої дитини – поглянути в очі малюка і не допомогти важко. Деякі «волонтери» працюють у парах – хлопець і дівчина. Один носить скриньку, інший озвучує вивчений напам’ять текст, де обов’язково зазначено діагноз пацієнта, медичні висновки, вік, ім’я дитини і необхідну на лікування чи операцію суму. А далі – за Станіславським: вірю чи не вірю. Все залежить від акторської майстерності і зовнішніх даних прохачів.

Найздібніші заробляють 1,5-2 тисячі гривень за один захід. Після цього купюри обліковуються, працівникам чесно відраховують обумовлений відсоток. А також дають квитанції про оплату, щоб довести недовірливим, що їхні кошти дійшли до адресата. Хоча тут є маленький нюанс. На квитанціях не вказано відправника, тому такі чеки копіюють і роздають усім «волонтерам», зауважує Лоп’янецький.

«Волонтери» зазвичай неповнолітні. Механізмів притягнення до відповідальності таких осіб менше. Діти мають дозвіл від батьків. Самі ж розуміють, що заробляють гроші на чужій біді, але, як мантру, повторюють, що таким чином батьки хворої дитини хоч трошки отримають на лікування, інакше ніхто не допоможе. Зрештою, і самим копійка не буде тиснути кишеню. На випадок форс-мажорних ситуацій у «волонтерів» є робочий телефон з номером «office», де й вирішуються конфлікти.

«Минулої зими людей зі скриньками було багато, працювали вони у різних частинах міста: одні – на зупинках, інші – на перехрестях, ще інші – в супермаркетах, – продовжує Юрій Лоп’янецький. – Ми перевірили діяльність декількох фондів. Виявилось, що в Івано-Франківську діяло 38 благодійних фондів і далеко не всі працювали чесно. Деякі заробітчани приїжджали зі Львова, інші ще з якихось регіонів. Пояснювали це тим, що там їм уже не вірять. Багатьом ми перешкодили працювати, відповідно, і заробляти. Після цього нам погрожували особисто, були телефонні дзвінки з Києва, Донецька. У таких організаціях працюють навчені люди, які ретельно все продумують. Скажімо, гроші збирають на кількох дітей, а кошти переводять на різні рахунки. Водночас,  працюють 10-12 груп волонтерів. З однієї скриньки отримують від 500 до 2-х тисяч гривень. Тож відслідкувати, хто, коли і куди перевів кошти, дуже важко. Спілкувалися ми і з батьками, номери яких зазначені на скриньках. Нам назвали отриману суму – 2-3 тисячі гривень на місяць. Якщо підрахувати «виручку», за один день фонд заробляє набагато більше. Більшість фондів, які збирають гроші на вулицях або в інших недозволених місцях, на цьому непогано заробляють. Один від одного фонди відрізняються лише відсотковими ставками «волонтерам» і батькам дитини».

 

Гривня туди, гривня сюди…

Скриньки у руках збирачів прозорі, відтак легко побачити купюри всередині. Гривня, дві, п’ять, іноді 10, 20 чи 50 – з дрібними купюрами розлучитися легше. Крупні банкноти у такі ящики потрапляють рідко, але й цього достатньо, щоб зібрати непогану суму.

«Що мені гривня, вона не врятує, – зауважила жінка в маршрутці. ­_­– А так, може, комусь допоможе».

Допомогти – допоможе, але питання: кому і на що? Хоча для більшості це не так важливо. Кинув купюру – і совість чиста. Мало хто задумується, що саме попит формує пропозицію, відтак і кількість дотованих благодійників збільшується.

«З досвіду громадської діяльності скажу: такі фонди зареєстровані, як правило, не у нашому місті, при цьому мають статус всеукраїнської організації. Якщо починаєш їх перевіряти, вони відразу зникають. Люди (принаймні 80%), які займаються збором коштів на вулицях, кладуть зібране у свої кишені», – розповідає психолог, громадська діячка, депутат Івано-Франківської обласної ради Наталія Чаплинська.

Вона радить: якщо є бажання допомогти, краще робити це адресно – придбати ліки старенькій сусідці, сконтактувати з батьками хворої дитини чи людьми, які справді допомагають. Та ще один аспект полягає в тому, що для допомоги конкретній людині потрібна більша сума, а так достатньо гривні.

«Варто усвідомити, що, кидаючи гроші у скриньки випадкових людей, ви сприяєте шахрайству. Хоча це пояснити доволі просто. Люди, які таким чином хочуть допомогти, є конформістами, тобто легко піддаються навіюванню. З нашого суспільства ще не зовсім вийшла психологія рабства, більшість готові будь-кому підпорядковуватися. Це не означає, що ця категорія є дуже співчутливою. Просто легше кинути купюру, совість стає чистою, зникають муки сумління, відчуття провини. Саме на формування відчуття вини впливають інтонація і слова тих, хто просить гроші. Вони впливають на почуття людей, які є емоційно нестійкими і піддатливими до такої поведінки», – наголошує  психолог.

 

Безконтрольна діяльність

Як розповіла начальник сектора кримінальної міліції у справах дітей Алла Лемчак, правоохоронці перевіряли роботу кількох благодійних фондів. Зокрема це стосувалося діяльності неповнолітніх. Правоохоронці також телефонували за вказаними номерами до батьків дітей, для яких збирається допомога. Невідповідностей не виявили.

За повідомленням управління захисту економіки Національної поліції України в Івано-Франківській області, з початку року зареєстровано один факт незаконного здійснення збору коштів на вулицях Івано-Франківська під егідою благодійних фондів. Зокрема, 5 лютого до чергової частини міськвідділу МВС надійшло звернення від жителя Івано-Франківська про те, що на перехресті вулиць Коновальця-Петлюри громадські активісти БО «БМФ «Люди сильні духом» збирали на проїзній частині дороги гроші у водіїв та перехожих без будь-яких документів та договорів про співпрацю з благодійним фондом. Звернення відразу ж зареєстрували в Журналі єдиного обліку, а 6 лютого слідчий відділ розпочав кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що вказані особи справді були активістами БО «БМФ «Люди сильні духом» та мають всі необхідні документи для здійснення такої діяльності. Справу закрили.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», державний контроль у сфері благодійної діяльності здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом. Правоохоронні органи здійснюють перевірку фондів лише за письмовим зверненням жителів чи інших організацій, зауважують в управлінні захисту економіки НПУ в області.

Фактично перевірити всі аспекти діяльності благодійної організації доволі важко. Особливо, якщо йдеться про готівку в скриньках. Яку суму за день збирає той чи інший благодійний фонд, яку кількість волонтерів випускає на вулиці і яку суму платить їм за роботу, а батькам – на лікування хворої дитини, визначити практично неможливо. Це, звісно, не означає, що всі довкола шахраї, але й без них не обходиться. Тож перш ніж кинути гривню-дві у скриньку з фотографією дитини, краще подумати про те, як можна надати реальну допомогу потребуючим: солдатам на сході, дітям в інтернатах, людям в лікарнях чи самотнім пенсіонерам, які ледь зводять кінці з кінцями.

Ірина ФЕДОЛЯК

 

ВСТАВКА:

«Варто усвідомити, що, кидаючи гроші у скриньки випадкових людей, ви сприяєте шахрайству. Хоча це пояснити доволі просто. Люди, які таким чином хочуть допомогти, є конформістами, тобто легко піддаються навіюванню. З нашого суспільства ще не зовсім вийшла психологія рабства, більшість готові будь-кому підпорядковуватися. Це не означає, що ця категорія є дуже співчутливою. Просто легше кинути купюру, совість стає чистою, зникають муки сумління, відчуття провини. Саме на формування відчуття вини впливають інтонація і слова тих, хто просить гроші. Вони впливають на почуття людей, які є емоційно нестійкими і піддатливими до такої поведінки», – наголошує  психолог.