Рак передміхурової залози (РПЗ) посідає третє місце в світі та четверте місце в Україні в структурі онкологічних захворювань серед чоловічого населення. Враховуючи, що більшість випадків захворювання на РПЗ діагностуються на пізніх стадіях, а також те, що тільки 10% пацієнтів підлягають радикальному лікуванню, лікування раку передміхурової залози вимагає різностороннього підходу і може включати гормональний, променевий та хіміотерапевтичний впливи.

 

Невтішна статистика

Рак передміхурової залози (РПЗ) є одним із найбільш поширених злоякісних новоутворень у чоловіків. Щорічно у світі реєструється більше 700 000 нових випадків захворювання та більше 300 000 випадків смерті від цього захворювання. Показник смертності від раку передміхурової залози складає 18,7 випадків на 100 000 у світі та 41 випадок в Україні. Така статистика пов’язана з тим, що чоловіки досить рідко звертаються до фахівця через відсутність культури профілактичних оглядів в уролога. Рак передміхурової залози на ранніх стадіях протікає безсимптомно.

За поширеністю РПЗ посідає перше місце у США і друге (після раку легень) у країнах Західної Європи. В Україні РПЗ посів четверте місце у структурі онкологічних захворювань серед чоловічого населення після раку легень, новоутворень шкіри та шлунка. При цьому за темпом зростання величини показника захворюваності РПЗ значно випереджає пухлини інших локалізацій.

Ситуація в останні десятиліття в Україні дуже схожа на становище, що склалося в США в другій половині 80-х і на початку 90-х років. Це пояснюється широким розповсюдженням в клінічній практиці тесту для визначення в сироватці крові рівня простатичного специфічного антигену (ПСА) і мультифокальної біопсії передміхурової залози (ПЗ). Діагностика РПЗ на основі визначення рівня ПСА призвела не лише до збільшення виявлення хворих, а й змінила структуру їх розподілу за стадіями пухлинного процесу в бік переважання більш ранніх стадій захворювання. Так, за останні роки в Україні частка хворих, у яких виявлено рак на І-ІІ стадії, склала 45,5%, а на ІІІ стадії – 30,4%. У 20,6% хворих первинно діагностується метастатичний РПЗ. За даними інших авторів, близько 60% хворих на момент початку лікування мають метастатичне пошкодження кісток.

 Фактори розвитку

Найбільш поширеними факторами ризику розвитку раку простати є:

• вік. Як правило, ризик розвитку раку простати з віком зростає;
• спадкова генетична схильність. Існують гени (сімейний анамнез), які успадковуються від батьків та можуть підвищити ризик захворювання;
• расова належність. Представники негроїдної раси хворіють на РПЗ значно частіше, ніж представники інших расових чи етнічних груп.

Симптомів, характерних тільки для раку простати, не існує. Багато симптомів схожі з такими, як при аденомі простати. Ними є:

• ірритативні симптоми – часті поклики до сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура, спастичні чи больові відчуття в паху;
• обструктивні симптоми – ускладнення під час сечовипускання, переривистий чи тонкий струмінь сечі, затримка сечі. Збільшення часу сечовипускання. Необхідність напружувати м’язи черевного пресу для повного спорожнення сечового міхура.

Однак ці симптоми можуть бути пов’язані з появою метастазів та розростанням пухлини, коли мова йде про занедбані стадії раку.

Метастази поширюють пухлину як кровоносними, так і лімфатичними шляхами. Можливі метастази у кісткову тканину. Метастази в лімфатичні вузли не сполучаються з метастазуванням у кісткову тканину.

Скринінг і діагностика

Онкологічний скринінг – це спеціальне обстеження осіб, які не мають клінічних симптомів захворювання, з метою виявлення раку на ранній стадії.

• Ректальне пальцеве дослідження простати є обов’язковим обстеженням.
• Аналіз крові для визначення рівня ПСА. Проте підвищення рівня ПСА може вказувати як на рак простати, так і на інші серйозні захворювання або порушення (наприклад, збільшення розміру передміхурової залози або наявність інфекції).
• Біопсія – сучасний швидкий метод забору клітин з передміхурової залози для мікроскопічного дослідження з метою підтвердження попереднього діагнозу. За результатами біопсії робиться розрахунок “суми Глісона” (від 6 до 10 балів), що теж необхідний для визначення ефективного методу лікування.

Усі вищенаведені методи дослідження цього онкологічного захворювання також використовують для визначення стадії розвитку та прогресування раку. Ця інформація важлива, оскільки досить часто рак простати ніяк себе не проявляє на ранніх стадіях, а класичні зовнішні симптоми починають виникати при поширенні злоякісної пухлини та появі метастазів.

Лікування

На сьогодні існують три основні методи лікування локалізованого і місцевопоширеного РПЗ: хірургічний – радикальна простатектомія; променевий – дистанційна променева терапія і брахітерапія; гормональний – застосування лікарських засобів, спрямованих на зниження концентрації тестостерону.

Хірургічний метод лікування (радикальна простатектомія) – один з основних ефективних варіантів місцевого лікування ранніх стадій хвороби, разом із тим він пов’язаний із великим ризиком виникнення інтраопераційних та післяопераційних ускладнень, які значною мірою погіршують якість життя пацієнтів. Зважаючи на це, радикальну простатектомію виконують лише в 10% хворих. Виходячи з вище сказаного, в 90% хворих буде застосовано паліативні методи лікування РПЗ.

До паліативного лікування відносять такі методи: гормонотерапія, променева терапія та хіміотерапія.

Головний лікар КЗ «ПКОЦ», головний спеціаліст з онкології ДОЗ Івано-Франківської ОДА В. РОМАНЧУК,

завідувач диспансерного відділу КЗ «ПКОЦ» І. ЗАКАЛА, лікар-онкохірург М. ВАЛЬЧИШИН, лікар-онкохірург, викладач кадедри онкології ІФНМУ А. ВАЛЬЧИШИН, лікар-онкохірург І. ПРИШЛЯК