Відкрите акціонерне товариство «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у 90-х роках минулого століття було одним з найуспішніших в Івано-Франківській області. Та вже понад 14 років на підприємстві триває процедура санації, воно працює у доволі складних умовах, намагається зберегти виробництво і сподівається на співпрацю з іноземними інвесторами.

Колишній гігант

«Коломиясільмаш» спеціалізується на виробництві сільськогосподарського обладнання й техніки. Це навантажувальні машини, деталі та запчастини для сільськогосподарської техніки, машинобудування для тваринництва і кормовиробництва.

Площа колись успішного підприємства, розміщеного неподалік від центру Коломиї, раніше складала 45 га. У найкращі роки, в 1990-х, на підприємстві було 5 тис. працівників, техніка їхнього виробництва постачалася по всьому Радянському Союзу. Нині площа заводу складає 28 га, завод функціонує на законних підставах і перебуває в процесі санації, розповідає голова правління ВАТ «Коломиясільмаш» Ігор Зарічний.

Наразі на заводі складають два навантажувачі «Карпатець». Потенційними ринками збуту для власної продукції тут розглядають Білорусь та Казахстан. У штаті підприємства нині – 20 працівників, за наявності замовлення і виготовлення техніки по договору додається ще 15-20. Постійно забезпечувати соціальні гарантії для такої кількості людей на підприємстві змоги немає.

Частину площ колишнього гіганта викупили інвестори з Франції. У перспективі на «Сільмаші» сподіваються на партнерство з іноземними інвесторами з Румунії, потенційно це допоможе вивести підприємство з кризи. Певні напрацювання в цій галузі вже є.

Судова тяганина

Справу про банкрутство ВАТ “Коломиясільмаш” було порушено ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2003 р., повідомляють у Фонді державного майна України (ФДМУ), яке є засновником і найбільшим акціонером підприємства. У жовтні 2008 р. підприємству дозволили проводити реалізацію майна на виконання плану санації, керуючим процесом призначили Ігоря Зарічного.

У березні цього року керуючий санацією подав до суду звіт про проведену роботу. Відтак з’ясувалося, що він спрямував кошти не на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а на поточні витрати. У червні Господарський суд продовжив строк процедури санації ВАТ “Коломиясільмаш” на шість місяців та відсторонив Ігоря Зарічного від виконання повноважень керуючого санацією.

За даними аналітичної системи YouControl, «Коломиясільмаш» має податковий борг у розмірі 4 млн. 545 тис. гривень. Судова практика у підприємства доволі значна – 97 документів. Начальник ФДМУ в Івано-Франківській області Тарас Грень повідомив, що доки триває судовий розгляд, повноваження фонду держмайна як засновника обмежені – рішення прийматиме суд.

«Процедура банкрутства ВАТ «Коломиясільмаш» на різних стадіях, триває ще з 2003 року. Відповідні звіти посадових осіб (керуючого санацією та розпорядника майна) затверджувалися ще в 2007 році. За наслідками розгляду останнього звіту в 2017 році Господарським судом Івано-Франківської області було направлено відповідні матеріали в прокуратуру Івано-Франківської області, за результатами яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, і на даний час розгляд цієї справи триває», – пояснює Грень.

За будь-яких умов повноваження ФДМУ як акціонера ВАТ «Коломиясільмаш», що перебуває в стані банкрутства, є мінімізовані. Відповідно, кінцеве рішення щодо долі посадових осіб підприємства та його самого будуть приймати правоохоронні та судові органи, які розглядатимуть справу про банкрутство.

Рейдерські схеми

На території, яка раніше належала «Сільмашу», багато закинутих приміщень. Розвалені будівлі більше не належать підприємству – це майно відчужили не зовсім законно, запевняє Зарічний. Деякі об’єкти ще до санації, на початку 2000-х років, були захоплені: приміщення, які по залишковій вартості коштували 3 млн. грн., передали місцевому підприємцю за 200 тисяч.

Відтоді приміщення руйнуються. У нових економічних умовах стільки нерухомості підприємству не потрібно, але одна справа – продати об’єкти за ринковою ціною, а інша – так, як відбулося. «Внаслідок цього жодної гривні ми не отримали, – розповідає Ігор Зарічний. – Просто дехто потасував папери, і людина собі захопила стільки території».

Лише відчуженням цих об’єктів не обійшлося. Наразі відбувається чергова спроба захопити майно, переконує керівник. Щоб зберігся завод, необхідно, щоб зберігся об’єкт виробництва.  У нинішніх умовах підприємств, які нічого не роблять, – багато.

«Наша продукція – навантажувачі для сільського господарства. Це та ніша, яку ми не повинні втратити. Якщо ми це втратимо, все піде в металолом. Всі наші зусилля були направлені на те, щоб модернізувати техніку, яку виробляємо впродовж багатьох років поспіль, і це у нас успішно вийшло», – наголошує пан Зарічний.

У цих непростих умовах на підприємстві розробили й нову техніку – навантажувачі для лісу. Наразі тут усіма силами намагаються зберегти власне виробництво, оптимізувати його. Планом санації затверджено перелік майна, яке слід реалізувати на законних підставах. Для цього проводилася експертна оцінка, згодом – аукціон.

Зміна керівництва

Наразі ситуація на заводі невизначена, Ігоря Зарічного мають намір зняти з посади. До цього півтора роки тому звільнили розпорядника майна: призначили перевірку, написали акт, відповідно до якого його позбавили ліцензії.

«У всіх судових інстанціях розпорядник довів, що його звільнили незаконно, ліцензію йому повернули, але за той час поставили іншу людину-розпорядника майна, який написав заяву в суд, щоб мене звільнили. Я подав апеляцію, яку розглядатимуть у Львівському апеляційному суді», – зауважує голова правління ВАТ «Коломиясільмаш».

Працівники підприємства обурюються, що ніхто не зважає на їхню думку. Коли знімали Ігоря Зарічного, всі працівники піднялися на його захист, увесь колектив був присутній і на раді кредиторів. Люди кажуть, що іншого керівника не хочуть. До того, як стати директором, Зарічний був конструктором на цьому ж заводі, ціле життя присвятив цій техніці.

«Мене болить те, що у випадку перемоги опонентів ніхто навантажувачами займатися не буде – виробництво просто знищать. У цьому й полягає суть. Це люди, яким в принципі все одно, що ліквідовувати: «Коломийську паперову фабрику», «Сільмаш» чи «Івано-Франківський спиртзавод». Схема та сама», – наголошує Зарічний.

Апеляцію Ігоря Зарічного розглянули 29 червня у Львові. Судове засідання закінчилося задоволенням апеляційної скарги керуючого санацією. Суд поновив його на займаній посаді.

Небезпідставні звинувачення

До суду з вимогою звільнити Ігоря Зарічного із займаної посади звернувся розпорядник майна ВАТ «Коломиясільмаш», юрист Тарас Фатула. Він пояснює, що до керуючого є кілька зауважень. Зокрема, у процесі справи про банкрутство при розпорядженні майном при здачі його в оренду (а «Коломиясільмаш» є державним підприємством, де понад 90% акцій належать державі, на нього поширюється закон про оренду державного та комунального майна) недотримано прописану законом процедуру.

«При здійсненні процедури банкрутства необхідно дотримуватися всіх норм щодо порядку укладення договору оренди: погодження зі мною як з розпорядником майна, погодження з Фондом держмайна. Необхідно також провести процедуру оголошення конкурсу, оголосити пропозицію щодо оренди майна, встановити вартість оренди за розрахованою методикою. У результаті визначити переможця конкурсу, який запропонує найвищу орендну плату», – пояснює Фатула.

У нинішніх умовах керуючий санацією уклав договір оренди, не погоджуючи його з розпорядником, комітетом кредиторів. Це є доволі значним порушенням законів «Про оренду державного та комунального майна», «Про банкрутство», які, власне, й врегульовують порядок передачі майна в оренду.

Ще один аспект полягає в тому, що внаслідок відчуження майна з 280 тис. грн. лише частина коштів була спрямована на погашення вимог конкурсних кредиторів. Стаття 31 закону про відновлення платоспроможності боржника після визнання його банкрутом чітко врегульовує той момент, що кошти, виручені від реалізації майна, спрямовуються по черговості.

«У цій ситуації з 280 тисяч лише 50 тисяч були спрямовані на погашення вимог, а решта – на поточні вимоги. Керуючий санацією мотивує це тим, що у підприємства є потреби. З одного боку так, але з іншого – є закон, де чітко визначені ці моменти. Крім того, підприємство здійснює господарську діяльність. Звичайно, не в тих обсягах, що раніше, але замовлення виконуються, і кошти від реалізації вони отримували», – висловлює думку пан Фатула.

Нині один з цехів «Сільмашу» орендує компанія-інвестор, власниками якої є нерезиденти України, продовжує розпорядник. Вони вже провели покращення майна, у перспективі планують викупити частину майна, кошти від продажу спрямують на погашення вимог кредиторів. Проте на основну діяльність «Сільмашу» – виробництво техніки – це не вплине.

Ірина ФЕДОЛЯК