Юлія Дукач, аналітикиня проєкту з дезінфомоніторигу Texty.org.ua

Протягом серпня в Україні постійно зростає захворюваність коронавірусом, ця тема знову повертається в медіа, а з нею – і численні маніпуляції.

Російські дезінформатори використовують негативну реакцію та будь-які обговорення карантинних обмежень в регіонах для роздмухування теми федералізації і сепаратизму в Україні. Це особливо небезпечно напередодні місцевих виборів.
Практично жоден помітний прояв невдоволення на місцях не обходиться без уваги маніпулятивних медіа. Це цілком вкладається в контекст ключових наративів російської пропаганди, що системно просуваються в російськомовному інформпросторі щодо України протягом минулого року.

З серпня ми додали 175 українських локальних сайтів до свого моніторингу – і побачили, що обговоренню обмежень через епідемію в першу декаду серпня було присвячено 29% новин на місцевих сайтах. Це потужне інформаційне поле для маніпуляцій.

Наприклад, тему поділу України на зони та призупинення транспортного сполучення з «червоними зонами», маніпулятори подають як «транспортную блокаду», яка нібито «куда разрушительнее для единства страны, чем даже действия открытых сторонников «русского мира».

Опір місцевої влади і відмову посилювати карантин називають «парадом областных суверенитетов». 

Російські мейнстрімні медіа у цьому контексті пригадують «заявления горсоветов Западной Украины о неподчинении центральной власти в 2013 и 2004 гг.», і в черговий раз прогнозуюь, що на Україну чекатиме «или перезагрузка и появление работоспособного центра, или регионализация, федерализация и, в пределе, распад». Російські медіа порівнюють реакцію центральної влади на заяви мерів міста західної України та на події у Донецькій та Луганській областях у 2014 році.

Але це дві абсолютно різні історії. Мери Тернополя і Луцька діють в межах своїх повноважень і протистоять жорсткішому карантину, бо цього не хочуть виборці. Тут не йдеться про загрозу територіальній цілісності країні, захоплення влади російськими громадянами та введення російських військ, як це було на сході України у 2014 році.
Росія не тільки давно і послідовно педалює тезу про ймовірність проявів сепаратизму на заході України, але і інспірує міжетнічне насильство. Наприклад, з’ясувалося, до підпалу угорського культурного центру в Ужгороді у 2018 році були причетні російські спецслужби.

Зараз в Україні – час непопулярних рішень напередодні виборів: і місцева, і центральна влада в Україні балансують між сплеском епідемії, погіршенням економічної ситуації та втратою підтримки виборців.

І дезінформатори цим користуються.

Постійна циркуляція багатократно повторюваних вигадок про сепаратизм і федералізацію в медіа має небезпечний ефект води, яка точить камінь. Їх активно підтримують проросійські політики, що готуються до місцевих виборів.