28-річний прикарпатець Ростислав Богославець, який родом із Солотвина Богородчанського району, уже рік в ЗСУ. На момент мобілізації він саме закінчив аспірантуру. Основна робота Ростислава – старший бойовий медик інженерно-саперного підрозділу. Утім, є ще одна посада, на якій він працює фактично на громадських засадах, – начальник позаштатного реабілітаційного відділення.

Робити щось важливе

Ростислав мріяв стати реабілітологом з 9 класу. Адже все життя хотів бути причетним до важливої роботи, яка приносить користь. Саме тому, коли вступав до вузу, то не подавав документи у різні факультети й університети. Він прицільно йшов туди, куди хотів.

«Я бачив як працюють знайомі реабілітологи, допомагають хворим дітям, зокрема тим, в яких ДЦП, і теж хотів приносити користь, – ділиться він. – Мені здавалося, що це важливо, а отже я маю робити саме це. Я погоджуюся, що всі професії потрібні й не можна нікого знецінювати, але отримувати смс: “У мене все боліло, а я до тебе походила і тепер себе людиною відчуваю” мені дуже приємно».

У рік, коли він поступав, почалася так звана АТО. Так, він зрозумів, що з таким масштабом подій спеціальність набирає ще більшої ваги, хоч і до кінця не усвідомлював її цінності. Під час роботи у центрі з’явилася практика із пораненими військовими. Вже тоді шукав правильний підхід до військових. Так, з початком повномасштабного вторгнення Ростислав уже мав набиту руку й знав, як з ними працювати.

«У цивільному житті я працював як з дітьми, так і з дорослими, – розповідає військовий медик. – Мав пацієнтів після інсультів, травм, інфарктів, добре розумів роботу. Але зараз вирішив переходити на роботу виключно з військовослужбовцями. Недавно пройшов курси з протезування, і ми почали виготовляти протези, правда лише на нижні кінцівки до коліна».

Як розповідає Ростислав, кожна фірма використовує запатентовану технологію. Зараз він працює із фірмою, яка має патент лише на гомілковий суглоб, тобто стопу. Проте вони планують зробити патент і на колінний суглоб – так зможуть допомагати більшій кількості військовослужбовців.

Робота на випередження

У прямі обов’язки Ростислава входить контролювати стан здоров’я бійців у підрозділі, їхнє самопочуття. Сюди ж входить і підтримка морального стану, хоча на це є спеціальна служба.

«З будь-якими скаргами вони звертаються до мене і далі я вирішую: або ми їдемо у госпіталь, або я можу надати допомогу на місці, – розповідає військовий медик. – Моє завдання – подавати направлення на лікування, на реабілітацію, контролювати їхнє перебування в медичному закладі, а вже після загальної реабілітації моїми обов’язками є реабілітація на місці, якщо військовий її потребує».

Як розповідає Богославець, легкі осколкові поранення або нескладні поранення опорно-рухового апарату намагаються вирішувати на місці, а якщо випадок складніший, то відправляють людей у спеціальні центри чи відділення.

«У мої прямі обов’язки не входить реабілітація, – ділиться він, – тому що донедавна взагалі такої роботи не було. Лише зараз з’явилася посада реабілітолога, хоч це вже застаріла назва, правильніше називати фізичний терапевт. Ми почали виконувати цю роботу на випередження ще минулого року. Коли формували відділення, то розуміли, що скоро це питання постане в кожній бригаді».

Так, намагалися охопити якомога більший спектр послуг, які можна надати на місці. І в той же час було важливо зробити кабінет в такому форматі, щоб могли за одну годину зібрати всі тренажери та прилади і переїхати в інше приміщення. Оскільки до фронту кількадесят кілометрів, то не так далеко, а отже мобільність слід враховувати.

Фізична терапія вимагає вчасності

ЛФК – лікувальна фізична культура. Для неї потрібні базові тренажери, такі як бодібари, гантелі, велотренажери, орбітреки, гімнастична стінка. Також у кабінеті надають послуги електростимуляції. Це спеціальний прилад, який спершу винайшли для спортсменів. Утім, маючи досвід роботи в цивільному житті в реабілітаційному центрі, Ростислав побачив, що електричні імпульси, які прилад подає у м’яз, стимулюють провідність і є покращення іннервації в м’язах і нервах.

У частині його використовують, оскільки він дуже мобільний і не займає багато місця. Також у них роблять парафінолікування – гарячі ванночки, коли розігрівають подушку з воском, що дозволяє довше зберігати температуру. Такі подушки вони накладають на парафінові листи, що кріпляться до тіла і за допомогою тепла проводять терапію. Після цього м’яз і суглоб стають набагато рухомішими та мобільнішими.

«Це робиться після осколкових поранень кінцівки, – продовжує медик. – Щоб не виключалася дрібна моторика пальців. Бо якщо люди не проходять реабілітацію, то через 2-3 місяці починаються процеси так званої контрактури і спайок у м’язах. Це коли відбувається задубіння м’язів пальців, вони скручуються всередину в кулак, і наше завдання – з кулака вирівняти пальці у нормальне фізіологічне положення й розробити та включити функції пальців. Тому що, на жаль, люди далекі від того, щоб вчасно займатися реабілітацією».

Один з перших принципів фізичної терапії – якомога швидше почати. Але не кожен має можливість в умовах війни піти на реабілітацію з травмою, яку він вважає несерйозною. Проте вже через за 2-3 місяці незначна травма стає проблемою. І вже потім відходити треба рік.

Та, на жаль, немає можливості відправляти лікуватися всіх. У війську є велика кількість поранених, які, на перший погляд, можуть виконувати свої функції. А травми виглядають непріоритетними, на думку військових. Утім, слід розуміти: якщо лікар повертає військового на службу і дає рекомендації займатися фізичною культурою і відновленням, в умовах свого проживання, то слід виконувати настанови.

Як підготувати тіло

Багато бійців звертаються із шийним та поперековим остеохондрозом, з гіпертонусом м’язів спини тощо. Все тому, що в бронежилеті відбувається тиск на поперекову ділянку. А також дуже велике навантаження через каску, плюс боєкомплект, плюс умови перебування, плюс стрес, який змушує стискати плечі вверх. На думку Ростислава, зараз у жодного військовослужбовця немає здорової спини.

«Люди не розуміють, що це вплив стресу, – акцентує військовий медик. – Наше завдання – зняти симптоми, щоб людина краще себе почувала й виконувала якісніше свої функції».

Зазвичай реабілітація відбувається від 10 до 20 днів. Масаж іде з комплексом вправ. Щоб зняти первинні прояви тиску на хребет, фізичні вправи просто необхідні. Медик наголошує, що є проблеми, які уколами, таблетками та крапельницями не вирішиш, і тут якраз має бути робота реабілітологів.

Тримати своє тіло в гарному стані – це пріоритетне завдання не лише для військових і потенційних військових, а й для кожної людини, вважає Ростислав Богославець. Він акцентує, що слід робити мінімальні фізичні навантаження впродовж дня та обов’язково тримати в нормі вагу тіла. Мовляв, чим більша вага тіла, тим складніше виконувати будь-які функції.

А ще каже, слід тримати голову в порядку. Кортизол – гормон стресу, якщо він виділяється, то людина стресує. А стрес впливає на загальний фізичний стан, тому важливо абстрагуватися від негативу і зрозуміти, що моральне здоров’я кожної людини лише в її руках.

«Ніхто не може, в умовах ведення цієї війни, займатися ще й вашим моральним станом, крім вас, – додає військовий. – Важливо не брати все близько до серця, намагатися думати про позитив. Я знаю, це звучить дивно, але так воно і є. Не можна пити заспокійливі та седативні тоді, коли вам їх не рекомендує лікар. Адже випити таблетку – це зняти наслідки, а не забрати причину, тож це не так працює».

Так, потрібно підходити до більшості новин та іншої інформації з позитивним налаштуванням, абстрагуванням від проблем і дбати про те, щоб у тебе було здорове оточення.

Ростислав підкреслює, що всі люди підпадають під той чи інший вплив. Тож важливо розуміти, що коли ти потрапляєш з дому в інше середовище, де зустрічаєш людей з різним менталітетом і поглядами на життя, то краще тягнутися до тих, які зберігають спокій. Це дуже часто рятує не лише твою психіку, а й у багатьох випадках може врятувати навіть життя.

 

Тетяна Соболик