Криза, яку зараз переживає Україна, спричиняє розшарування інтересів громадян. Якщо процес не зупинити, всім нам буде непереливки.

Україна живе в конкурентному світі. Наші досягнення останніх п’яти років оцінюють партнери, вони дратують ворогів, проте час згадати античну максиму «Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все». Непокаране зло має властивість повертатися не лише у голлівудських блокбастерах, незакріплені позитивні перетворення швидко стають жертвою інерції мислення.

Суспільному дискурсу сьогодні бракує об’єднуючої ідеї, натомість ми стаємо жертвами потужних маніпуляцій з боку наших ворогів. Скандальна пропозиція провести російсько-український телеміст – лише перша ластівка, за нею будуть інші пташки, можливо, зграя чорних лебедів, співставна з масштабами України на карті континенту. Кожен намагатиметься боротися проти них у силу власних навичок та можливостей, проте перемога не гарантована.

У сучасному турбулентному світі взагалі важко сподіватися на стабільність, якщо ти не США або КНР, навіть гіганти переживають кризи та проблеми. Україні варто відмовитися від завищених сподівань загальної поблажливості щодо нашої країни, які створюють зайві ілюзії. Краще усвідомити, що на громадян України чекає непроста праця, результати якої стануть очевидними не тут і зараз.

У цьому сенсі корисним виглядає інтерв’ю Ігоря Коломойського журналу «НВ». Колись «патріотичний олігарх» транслює тези російської пропаганди, причому робить це з виглядом істини в останній інстанції. Заради справедливості: він не поодинокий у прагненні захистити власні інтереси, ми вже чули про «важкі компроміси» від Віктора Пінчука. Ці позиції мають сприйматися як каталізатор необхідності консолідації суспільства заради України. Як би наївно це не звучало нині – заради України без олігархів, оскільки їхні інтереси кричуще не збігаються з національними, консолідація яких є запорукою виживання нашої держави.

Євген МАГДА