Вже шість років міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків на посаді. За роки головування він заробив собі імідж популіста. І тільки цього року, напевне, вперше різко висловився у суперечливому питанні щодо щеплення від COVID-19, не боячись втратити аудиторію. Про вакцинацію, опалювальний сезон та мости читайте в інтерв’ю.

– Пане Руслане, ми готові до червоної зони?

Чесно – будуть певні проблеми, але не тому, що місто не готове, а тому, що область не готова.

– Які проблеми?

На жаль, лікарні не готові оперативно працювати, особливо у питанні забезпечення кисню. Це не стосується центральної міської клінічної лікарні і міської клінічної лікарні №1, тут порядок. Але ми розглядаємо всю медичну систему, бо до Франківська везуть пацієнтів з усієї області. І коли певна кількість ліжок буде зайнята, а франківські почнуть поступати, то доведеться знову відкривати пологовий, а там тільки декілька точок кисню є. І це не спеціалізований заклад.
Є проблема з тим, що й обласні заклади недостатньо готові до прийому своїх пацієнтів. Плюс держава скоротила кількість ковідних лікарень. І коли буде великий наплив людей (десь у кінці жовтня – на початку листопада, якщо брати ці темпи росту, бо ми бачимо цифри), то може бути проблема знову. Однак ми набагато краще готові, ніж на початку епідемії. Маємо 140 концентраторів, багато систем тощо.

– Коли був фестиваль на Локомотиво-ремонтному заводі, то було багато коментарів, що Марцінків знову робить все для того, щоб була червона зона. Що скажете про це?

Усі міста проводять заходи, не тільки ми. Зрештою, ми зараз даємо можливість вакцинуватися. На тому ж самому фестивалі вакцинували 200 людей.

– Люди, які проти щеплень – електорат, ви жорстко виступили проти них. Не страшно втратити підтримку виборців?

Є речі, які потрібно робити, бо вони правильні. Сьогодні міські школи працюють, а діти отримують нормальну освіту. А там, де був менший контроль, то заклади закрились. Багато таких є в області. Ми бачимо, що й виші закриті, бо не скрізь подолали 80% вакцинації колективом. Зрештою, вважаю, що це правильно і з часом люди визнають, що я був правий.

– Ви погрожували підлеглим звільненням?

Ми настійливо просили, не погрожували. Чому? Бо є межа. Наприклад, відділ субсидій чи відділ звернень, ЦНАП – там прямий контакт з людьми. В одному з відділів із 30 працівників тільки четверо були вакциновані. Люди щодня наражають себе й інших на небезпеку. Наголошую, сьогодні всі, хто потрапляє в реанімацію, не вакциновані, та й 98% усіх випадків, що вимагають госпіталізації, – теж невакциновані пацієнти. Це всього лише статистика.

Це при тому, що ми прекрасно розуміємо, що існує ринок «чорних довідок», які можна придбати чи підробити. Показували нам довідки з печатками другої і третьої поліклініки, яких вже не існує.

– Добре, йдемо до наступних питань. Ми готові до опалювального сезону?

З опаленням є проблема. З одного боку, я не бачу іншого виходу, як переходити на невеликі котельні й індивідуальне опалення, але тут є великий спротив газовиків. Газконтора не готова і не хоче цього. Їй легше працювати з великими споживачами, як-от «Теплокомуненерго», бо це постійні гроші, а бавитися із кожним споживачем складніше. А друге – це те, що зараз робиться на ринку газу в Україні. Наразі виглядає, що наш борг перед НАК «Нафтогаз» збільшиться з 500 млн грн ще на 150-180 млн грн.

– Але ж є межа цим боргам, колись вони візьмуть і відключать газ?

Вся Україна в такій ситуації. Більші міста мають ще більші борги. Тут просто неправильний підхід. З одного боку, ми кажемо про ринок, а з другого – про політичні рішення штибу «не можна піднімати тарифи». Тому воно рве. І все це робиться за рахунок місцевих бюджетів.

– Скандал із готелем «Дністер». Ви були на стороні громади, ваші радники – теж.  Обіцяли навіть в суд йти. Потім з’явилася інформація, що ви вітали власника «Дністра» Мирослава Бойка із ювілеєм. То на чиєму ви боці?

Перше. Громадські активісти вимагали у Бойка розісклити колонаду, він пообіцяв розісклити. Я теж вважаю, що він мав це зробити. Друге. Ми не давали йому дозвіл на реконструкцію, він його отримав через Київський держархбудконтроль.

– Ви можете подавати в суд?

Можемо. Тільки питання, що ми оскаржуємо. Підстав виграти майже немає, я дивився. Гіпотетично ми можемо подати, звісно… Вважаю, громадські активісти, які виступили проти, мали би дотискати, вимагати повторної зустрічі. Ми готові допомогти. Він пообіцяв, що розісклить, а потім передумав. Його змусити неможливо, це більше моральна сторона. Юридично він правий, він має землю під цією забудовою і отримав дозвіл на цілісний об’єкт.

– А вітати його на 70-річчя ви теж зобов’язані були?

Я отримав звернення від голови обласного об’єднання організацій роботодавців Миколи Круця, щоб нагородити Мирослава Бойка, бо, незважаючи на цей скандал, у нього багато робочих місць. І я виписав нагороду. Але я не ходив особисто вітати Бойка. Коли вийшла ця інформація, я взагалі був за кордоном тиждень чи два.

– Якщо порахувати автобуси в села, фінансування шкіл, майданчики, дороги, то чи вигідні нам села? Ми вкладаємо в них більше, ніж отримуємо, чи навпаки? Це можна якось порахувати?

Як яке село. Були села, які мали досить непогані бюджети, це приміські – Вовчинець, Рибне, Микитинці, частково Крихівці. Ці гроші зараз йдуть у спільний бюджет. Автобуси взагалі великої ролі не відіграють, то так звучить. Насправді в кожне село ходить по одному автобусу. Повністю міських у нас 80% автобусів.

Щодо ремонтних робіт, то вважаю, що цього року ми більше в центральній частині міста зробили, ніж у селах. В сільській місцевості робили найнеобхідніше. По центральній дорозі їде автобус, якщо вона вбита, туди пускати автобус неможливо, тому ми ті найгірші шматки відремонтували. Є такі частини, де просто полатали. Мені здається, що це питання надмірно політизували. До речі, села мали десь 120 млн гривень своїх доходів, які зараз йдуть до міського бюджету, і без ПДФО.

– 120 млн в рік?

Так. Це без ПДФО п’ятьох сіл, які й раніше йшли нам. З інших сіл податки йшли в сільські бюджети, а ПДФО – в районний бюджет. Але вони мали своїх доходів 120 млн грн, які потрапляють зараз у наш бюджет. А зважаючи, що ми зараз наводимо порядок із землею, то цифра на кінець року зросте десь до 140 млн грн. Не знаю, чи ми на більшу суму зробили в селах.

– А яка в нас ситуація з боргами? Кредитами?

300 млн кредиту ми віддали, у нас залишаються тільки міжнародні кредити. У нас зараз кредит в ЄБРРі на тролейбусну лінію і по «Теплокомуненерго», ми їх віддаємо. Ще віддаємо світовому банку по «Водоекотехпрому», це ще брали до нас. І ми маємо кредит НЕФКО, теж його віддаємо. Якщо взяти глобально, то я думаю, що всі міста України плюс-мінус в такій ситуації. Не бачу проблем. У нас є найбільша проблема недофінансування освітньої субвенції.

– І як ви виходите з ситуації?

Вчителі отримують зарплати, але сплата податків іноді дещо затримується. Маю на увазі єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

– З вчителями і чиновниками така ситуація?

Зі всіма. Просто зарплату вчасно сплачуємо, а податки можемо трохи пізніше. Дозбируємо і закриваємо, бо є розрив.

– Мости. Хотіла почати з того, що на вулиці Незалежності міст теж у поганому стані.

Всі в поганому стані.

– То що робити?

Молитися, підтримувати і ремонтувати. Але от на Незалежності не страшна ситуація. Там проблема в одній плиті, її треба вибрати і поставити другу. Зроблять швидко.

– А з мостом на Пасічну? Ви анонсували, що закриєте міст на ремонт. Як?

Доведеться усім потерпіти два місяці. Зараз думаємо, як буде курсувати громадський транспорт. Радимося. Два місяці будуть їздити на Пасічну тільки автобуси. Ми думали спершу тільки дві смуги перекрити, але кажуть, що це недобре, треба весь. Бо це вібрація і може бути аварія. Краще на два місяці повністю перекрити і все швидко зробити.

– На зиму?

Думаю, на весну. Я просто привчаю, щоб люди про це говорили, щоб воно не було новиною, коли це станеться, щоб удар був менший. Іншого шляху немає. Таке було в Луцьку, Вінниці. За об’їзні дороги подумаємо.

– Про добудову нового моста. Те, що ви почали співпрацювати зі «слугами», від яких, м’яко кажучи, завжди були не в захваті, якось не дуже сприйняли у Франківську. Я читала навіть, що Марцінків «ліг під Зе».

Я не ліг, я шукаю ресурси на добудову моста. Все буде залежати від того, чи будуть виконані обіцянки, а вони прості – динамічно фінансувати будівництво моста. Наразі вся підготовча робота зроблена. Якщо буде 100 млн грн цього року і наступного року ще 300, то до кінця 2022 року можна дати проїзд.

– Але починалося все з того, що ви мали побудувати його самі, і ще й за невеликі гроші, зовсім дрібні. Як так сталось?

Я вважаю, що на той момент 240 млн грн – це не були дрібні гроші. Йшлося тільки про міст, тоді було більше грошей у міста. Ми два роки пробували брати кредит, нам не давали. Як варіант, ми думали за кредитні гроші добудувати. Зараз у мене варіант «Велике будівництво», є розуміння народних депутатів – Прощука, Мулика, Вірастюка, що це потрібно. Спільними зусиллями зробимо. Наголошую, що ми теж продовжуємо вкладати туди кошти. Просто наразі закінчились обігові кошти, і ми не могли потягнути цей об’єкт. Але, думаю, вдасться, бо багато вже залучено. 60 млн грн вони вже дали, 100 ще обіцяють додати цього року і 300 – наступного.

– У вас 10 заступників. Їх треба?

Це риторичне питання. Якщо працювати на 100%, то роботи є для кожного. Для прикладу, Микола Вітенко займається земельними й майновими питаннями. У нас в 6,5 разу зросла громада, відповідно, і роботи теж більше. Ми зараз оформлюємо 400 гектарів. Стикнулися із тим, що можемо оформляти міські ліси, на Вовчинецьких горах, наприклад, дали перше рішення. З водними об’єктами стикнулися. А скільки питань у Руслана Гайди зараз, із переведенням на автономне опалення! Якщо працювати, то кожен заступник має свою роботу. Крім того, маємо двох політичних заступників – це Олександр Левицький з «Батьківщини» і Петро Шкутяк із «Європейської солідарності». Скоро буде підсумок року, кожен заступник звітуватиме, будемо тоді підбивати підсумок. Як результат, можуть бути кадрові зміни.

– І чому я сумніваюсь?

Тут ніхто не має 100% гарантії, що буде на посаді. Подивимось. Є певні завдання. Дехто їх виконує, дехто – ні. Кожному є робота, лиш би хотіли робити. Підіб’ємо підсумки, бо у деяких речах хотілось би покращення.

– А як думаєте, ваша третя каденція буде?

Не знаю, життя таке швидке. Треба дожити, пережити це все. Нас ще чекають парламентські і президентські вибори. Зрештою, чи не зведуть органи місцевого самоврядування до ролі непотрібних, які нічого не будуть вирішувати? Таке також може бути в нашій країні. Введуть префектів, ще якихось абощо. Зокрема, хочуть прописати таке рішення, що голова РДА зможе зупиняти наше рішення про бюджет. А потім йди у суд і доказуй щось…

Розмовляла Тетяна СОБОЛИК