Сестра загиблого атовця з Прикарпаття вирішила пов’язати своє життя зі службою і стала поліцейською.

Історію поліцейської роти поліції особливого призначення «Івано-Франківськ» ГУНП в області Надії Перепічки, розповіла Мирослава Белдик.

Уже сам вибір служби у поліції для Надії був непростим рішенням. Свою службу з посади рядового тоді батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ» вона розпочала у 2015 році, майже через рік, як при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором» загинув її рідний брат Олег Перепічка.

“Постійні розповіді про службу в міліції, ще до початку антитерористичної операції, приваблювали дівчину. Їй подобалася професія правоохоронця. Закінчила вона місцевий коледж, де здобула фах юриста, а відтак і Харківську юридичну академію. Проте, пригадує Надія, не думала, що буде працювати у міліції, тим більше пліч-о-пліч із побратимами свого брата. Тож, пройшовши курси першопочаткової підготовки, дівчину як свою, рідну, прийняли у підрозділі. Це вже потім, при знайомстві, вона буде згадувати розповіді брата про кожного з них і з подивом для себе відзначить, що не подумала би, що разом з ними одягне військову амуніцію та екіпірування і заступить на службу на блок постах на Донеччині та ходитиме у патрулювання”, – йдеться у дописі.

Перші робочі будні запам’яталися дівчині з досить резонансної справи. Вона, у складі створених пошукових груп, у червні 2015 року, була направлена на пошуки зниклої неповнолітньої у Городенківському районі. Тоді понад три тижні тривали пошукові заходи 16-річної, яку зловмисники утримували у підвальному приміщенні. Ці емоції і переживання, каже нині сержант поліції, пам’ятає і досі.

Про свій вибір професії Надя жодного разу не пошкодувала.

Нагадаємо, що у зону АТО її брат Олег поїхав 18 серпня, останній раз виходив на зв’язок 28-го. Бійця тривалий час вважали зниклим безвісти, тож дружина Марія з дворічним синочком та батьки плекали надію, що Олег ось-ось повернеться.  У вересні 2014 року Олег Перепічка був похований у безіменній могилі, а після завершення процесу ідентифікації його тіло повернули на Прикарпаття. З усіма військовими почестями поховали бійця у рідному селі, на тому цвинтарі, до впорядкування якого він – молодий міліціонер – долучався за життя разом з односельцями.

Варто зазначити, що держава та місцева влада потурбувалися про його родину і без жодних зволікань надали все, що передбачено законом. Зокрема, дружина з сином мають можливість жити в Івано-Франківську, де вони безкоштовно отримали гарну квартиру.

Та особливою цінністю для рідних, друзів, однокласників та й усіх односельців Олега Перепічки є пам’ятна дошка, встановлена на його честь на фасаді рідної школи минулого року.