Післясвяткове.

Два Різдва, два Нових роки. Щоправда, один ніби й Новий, ніби й Старий – не збагнеш.

Якось почула, як одна відома людина сказала, що Україна може собі дозволити святкувати Різдво двічі. Що ж, може чи ні, вирішувати фінансистам, питання в іншому: чи добре це?

«Хіба може бути поганим найсвітліше свято в році?» – скажете ви. Звісно, ні. Річ не у самій події Різдва Христового, а в нашому ставленні до нього.

Проста альтернатива – скільки днів народження у вас? Один. Парадоксальне питання, адже хіба може бути по-іншому? Та виходить, що ще й як може. Через невідому плутанину в цифрах ми двічі святкуємо день, коли на світ з’явився Ісус Христос, достеменно не знаючи, коли ж це робити.

У результаті виходить, що частина людей працює на Різдво. Вони займаються своїми справами, не відчуваючи святкової атмосфери, вже навіть не кажу про піст на Святвечір. Традиційно, слідуємо тому, що прищепили нам батьки, й переконуємо себе, що все робимо правильно.

Натомість, замислившись, починаєш аналізувати. 25 грудня чи 7 січня, 7 січня чи 25 грудня?

Перше, що спадає на думку, – це відлік часу, адже саме з Різдвом Христовим розпочався період нашої ери. Тому логічним є настання символічного Нового року саме після Різдва, а не навпаки. Як я вже згадувала, в нас і для цього свята є два дні, проте логічніше, коли відлік розпочинається з цифри 1, а не 14. Зрештою, поклавши руку на серце, більшість із тих, хто святкує Різдво 7 січня, проводжає Старий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня. Тоді, може, варто все ж замислитися про святкування Різдва 25 грудня?

Бо як не крути, а Ісус Христос – один. Своїми поділами на гілки християнства ми тільки все ускладнюємо, бо ж насправді все набагато простіше: ти або віриш, або ні. В моєму розумінні віра повинна єднати, а не навпаки. Не має бути православ`я чи католицизму, не кажучи вже про інші напрямки, а одна-єдина віра в Христа.

І день народження у Нього один, як не крути.

Наталя Іванків