На щастя, зима минула. А от платіжки за централізоване теплопостачання стали її фінальним акордом. Коли в квартирі встановлене індивідуальне опалення, все просто – сплачують за газ, що накрутили по лічильнику. Мешканцям, що підключені до централізованого постачання, дещо скрутніше. Адже вони залежні від тарифів, які встановлює місцева влада.

Вартість тепла: газ не головний 

Звичайно, без газу тепла не буде. Але, хоч ціна на блакитне паливо зросла для всіх однаково, за тепло українці змушені платити не рівномірно. Для когось сума в платіжках збільшилася на 20%, а для когось – на 40%.

«Ціна на газ для теплопостачальних організацій однакова. Але коли ми дивимося на тарифи на тепло і гарячу воду, то бачимо, що у нас є суттєва різниця щодо вартості цих послуг в різних населених пунктах», –  зазначає Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Вартість тепла головним чином залежить не від ціни газу, а від вартості виробництва, чіткого обліку споживання та енергозбереження. За все це відповідальна влада на місцях, адже їй належить 98% теплопостачальних підприємств та мереж. Та дехто з них скористався підвищенням ціни на газ та завищив тарифи на свої послуги.

Різниця цін на тепло у різних регіонах і справді суттєва. Найнижчі ціни за гігакалорію лише трохи перевищують позначку в 1200 гривень. Серед лідерів дешевого тепла – Одеса із вартістю 1229 грн/Гкал та Тернопіль – 1249 грн/Гкал. Для мешканців Івано-Франківська тариф з січня цього року становить 1312,11 грн/Гкал. Але іванофранківцям пощастило значно більше ніж, до прикладу, мешканцям Луцька чи Кропивницького, для яких тариф встановлено на позначці 1847 грн/Гкал та 1852 грн/Гкал відповідно.

Місцева влада та тарифи на тепло

«При однаковій ціні на газ маємо різницю 30-40% на вартість тепла. Я розумію, що різниця може бути. Але через те, що технології виробництва різні. І тут виникає питання: а що зробили місцеві керівники, адже більшість ТКЕ належить муніципалітетам?» – зазначив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

При транспортуванні тепла втрачається близько 15% його ефективності. А це і діряві труби, неутеплені підвали чи відсутність лічильників. Тож близько 15% суми у платіжках людям нараховують за відсутність енергозбереження. Власне за інфраструктуру теплових мереж, їх стан, та теплопостачання загалом відповідають підприємства, що здебільшого, належать муніципалітетам.

В Україні існує 20 тис. км тепломереж, з них 7 тисяч знаходяться в аварійному стані. Втім, торік органи місцевого самоврядування відремонтували лише 240 км.

Тож саме органи місцевого самоврядування формують тарифи на теплопостачання. На цьому наголошує заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Едуард Кругляк: «Сьогодні з 1644 підприємств теплокомуненерго, тільки 26 – ліцензіати НКРЕКП, всі інші (а це 98%) підпорядковані органам місцевого самоврядування. Тож формування тарифної політики на послуги з теплопостачання належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Тому я ще раз хочу наголосити, що органи місцевого самоврядування несуть повну відповідальність за кожну цифру в затверджених ними тарифах, які мають бути 100% справедливими».

Знизити ціну для кінцевого споживача можливо передусім завдяки заходам з модернізації тепломереж та встановленню лічильників.

Минулоріч Уряд виділив 12,5 млрд грн для підготовки до опалювального сезону 2018-2019 на місцях. За ці гроші місцеві муніципалітети мали ремонтувати тепломережі, відновлювати системи водопостачання, встановлювати енергоефективне обладнання. Але про здешевлення вартості тепла для громадян подумали не всі керівники: з 12,5 млрд грн на такі цілі було використано лише 3 млрд грн.

Вже зараз Уряд закликав міських голів подати чіткий план модернізації й розвитку ЖКГ на 2019-2020 роки. Крім того Володимир Гройсман підкреслив, що він хотів би, аби більшість коштів виділених Урядом були проінвестовані саме в оптимізацію виробництва тепла та його поширення, адже від цього залежить вартість тепла і гарячої води для українців.