Ще ніколи ми так не котилися в прірву… З такою скаженою швидкістю.

Мене, як і будь-якого пересічного мешканця нашої області, турбує питання вирубки лісів у Карпатах. Щоразу, коли я пересікаю залізничну колію пішохідним мостом, бачу десятки чи навіть сотні вагонів лісу, тисячі дерев. Багато прочитав крику в Інтернеті стосовно цього. Одні стверджують, що на станції Івано-Франківськ-вантажний, що у Хриплині, таких вагонів з лісом стоїть у рази більше. Навіть бачив розрахунки, що з такими темпами за десять років всі наші гори облисіють і перший-ліпший дощик просто змиє якісь гірські населені пункти. Автор статті, дуже відомий і мудрий дядько (між іншим, про якого я чую вперше), стверджує, що такі гірські населені пункти, як Надвірна, опиняться під двометровим шаром болота.

Дехто голосно сварить нашу місцеву франківську владу щодо вирубки дерев у середмісті. Навіть пов’язує її з вирубкою лісів у Карпатах. Кричущим фактом стало недавнє падіння дерева на Січових Стрільців, біля повороту на Чорновола. Дерево почало гнити зсередини, і коли стовбур розрізали, як ковбасу, – такими дерев’яними шматками, як копійка, – я побачив, що в ту дірку я зміг би просунути свою немаленьку ногу 46-го розміру. І наше щастя, що ті дерева просто впали, а не вбило перехожих. Цікаво, скільки ще є таких дерев у нас по місту?

Також мені не байдужий нелегальний видобуток бурштину на Поліссі – «легенях» України. Нелегальні бурштинові родовища, на яких (це ж просто катастрофа!) нелегальні копачі нелегального же бурштину нелегально заробляють нелегальні гроші, продаючи його на нелегальних ринках. Насторожує активність зі сторони держави зі своїми маневрами Нацгвардії та антитерористичними операціями на Волині, Рівненщині та Житомирщині. Держава збирається створити легальне державне підприємство, що буде легально займатись легальним видобутком легального бурштину. І, до речі, не шкодити екології! Місцеві хлопці категорично проти цього, хочуть бути самі ґаздами на своїй землі. І я їх повністю підтримую і розумію: там, де наша з вами держава накладає свою лапу, все завжди або руйнується, або занепадає. І якщо держава до своїх рук прибере видобуток бурштину, то мені здається, що або бурштин закінчиться, або лопати зламаються, а купівля нових у цьогорічному бюджеті не закладена, або трапиться ще якесь нещастя.

Чому так гостро постало питання вирубки лісів та видобуток бурштину саме сьогодні? Дехто тикає в сторону офіційного Бухареста і каже: «А от подивіться, це все через них, румунів таких поганих, то вони, дурні, наклали мораторій на вирубку лісу на десять років, а наші їм продають, бо є попит». Звичайно, є попит, тому і є пропозиція – один з найголовніших законів сучасного бізнесу. Але і ліс рубається, і бурштин видобувається через нашу тотальну бідність. Через те, що наша середня місячна зарплата близько 100 доларів, і видобувається бурштин. Повірте, бурштин на Поліссі видобувався завжди, але не в таких об’ємах. І ліс рубався завжди. І ніде ми від того не дінемось. Раніше просто рівень життя був суттєво вищий, і тому той бурштин не був потрібен більшості. Видобуток не був, як зараз модно казати, рентабельним. Тому що для того, щоб знайти стограмовий кусок бурштину, треба дуже важко попрацювати. Надзвичайно важка праця:  лопатами копати  і в багні копирсатись не кожен схоче. Тільки у випадку крайньої необхідності – відсутності коштів на сьогоднішнє поїсти. Та й ціна за одну умовну викопану одиницю бурштину за останні два роки виросла більше ніж у тричі, згідно з офіційним курсом НБУ, оскільки бурштин продається, звичайно ж, за кордон. Як і деревина, між іншим.

Така сама історія із сучасними київськими тітушками. Що ж там коїться, мені навіть лінь розбиратись: якісь незаконні мафи, продаж алкоголю на зупинках, незаконні будови на Позняках… Всі ці події тісно пов’язані із матеріальним становищем середньостатистичного українця.

Не здивуюсь, якщо скоро доведені до зубожіння українці почнуть продавати наш чорнозем і нелегально його вивозити за кордон, як німці під час ІІ Світової війни. Чорнозему є багато, і є дешева робоча сила, яка за копійки розфасує землю для транспортування. І задумуватись ніхто не буде, що через рік врожаю вже не буде, – на піску ростуть хіба що кактуси.

Ну і, звичайно, не варто забувати про «Вільне озеро». Забудовник Микола – єдиний, хто вирішив у складні часи підзаробити. Жоден із забудовників за 10 років (а саме стільки ділянка перебуває в оренді) не наважився там щось будувати. Жоден із забудовників, окрім сумнозвісного Миколая, не захотів у громади забирати клаптик зеленої землі, яких і без того місту бракує. І тільки наш Микола, депутат міської ради від провладної партії, не цурається цієї чорної роботи, не гидиться мастити руки об цю важку лопату з гноєм. Він такий собі наш копач бурштину, який думає лишень про короткотермінову перспективу і зовсім не замислюється про те, що буде потім. Адже чебуреків з генделика на площі біля ЦУМу хочеться вже і сьогодні, і взагалі не важливо, що буде завтра. Що ж, йому потрібніше.

Все більше і більше схиляюсь до думки, що Івано-Франківськ, як і Карфаген, має бути знищений. Щоб потім, можливо, відродитись. Але це вже зовсім інша історія.