28 березня 2017 року в Україні набрав чинності закон «Про освіту», який вносить суттєві зміни у процес навчання учнів. У положеннях цього закону зазначено, що упродовж 5 років заклади загальної середньої освіти повинні переформуватися чи обрати нову форму функціонування.

Початкова школа, гімназія та ліцей

Як розповіла заступниця директора Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Наталія Микула, відразу після прийняття закону у всі освітні заклади міста були направлені офіційні листи з проханням обрати свій тип.

До кожного ступеня є певні вимоги. Школи першого ступеня будуть називатися початковими школами. Школи-садки матимуть назву «початкова школа з дошкільним відділенням». Також новий закон передбачає, що всі заклади освіти другого ступеня називатимуться гімназіями, а класи з 5-го по 9-й будуть гімназійними. Ліцеями будуть школи третього ступеня. Якщо школа надає освітні послуги з 1 по 11 клас, то вона буде називатися ліцеєм, а його структурними підрозділами будуть початкова школа та гімназія.

Також ліцеї можуть претендувати на звання наукового чи академічного. Науковий ліцей повинен мати укладений договір про співпрацю із закладом вищої освіти. Крім того, у такому закладі частина викладачів мають бути кандидатами наук чи професорами, а учні повинні займатися наукою чи бути членами Малої академії наук. Академічний ліцей – це теперішні школи третього ступеня з поглибленим вивченням предметів і профільним навчанням. Якщо ліцей і до реформи мав такий статус, він  так і залишиться ліцеєм. І матиме можливість стати науковим чи академічним.

Таким чином, до 2022 року всі школи повинні отримати новий статус.

На сьогодні департамент освіти має від кожного закладу офіційний лист-відповідь, у якому від імені дирекції, педагогічної та опікунської рад, а також батьківського комітету просять змінити тип закладу.

«Департамент дивитиметься і раціонально розподілятиме всі статуси для шкіл. Ми реально бачимо, наскільки є потреба у тій чи іншій кількості певних закладів. Якщо школа набирає один 10-й клас, у якому 17 учнів, то очевидно, що ця школа не може стати ліцеєм. Вона може стати тільки гімназією, де навчатимуться діти до 9-го класу. Майбутні десятикласники для продовження освіти обиратимуть собі ліцей», – розповідає Наталія Микула.

Конкурсний відбір

Конкурсних відборів для вступу до 1-го класу не передбачено. Згідно з законом, учні початкової школи і гімназії повинні відвідувати заклад за територією обслуговування. А от ліцей вони обирають собі за бажанням.

«У майбутніх початкових школах та гімназіях учнів обов’язково приймуть, якщо вони належать до тієї школи. Департамент знає, скільки є потенційних учнів. Ми попередньо переглядатимемо, чи заклад не перевантажений школярами. Якщо таке трапиться, дітей з якоїсь вулиці направлять у інший заклад», – зазначає заступниця директора департаменту.

Конкурсний відбір буде стосуватися тільки ліцейних класів.

Гроші школі не здаємо

Департамент освіти в Івано-Франківську наголошує: у школах батьки ніякі гроші не повинні здавати. Оплачуватися можуть тільки додаткові освітні послуги – це ті, які є понад державним стандартом.

«Якщо у якомусь класі за державним навчальним планом є 5 уроків певного предмету, а батьки хочуть 7 уроків, то ці два уроки вважаються додатковими освітніми послугами. За них батьки платять гроші. Розробляється відповідний кошторис на ці дві години, і вирішується, яка буде вартість. Тоді батьки укладають угоду з навчальним закладом. Чи батьки хочуть, щоб діти ходили на хореографію, а такого предмету немає. Школа готова надати такі уроки як додаткові освітні послуги», – говорить Наталія Микула.

Програма «Інтелект України»

Школи Івано-Франківська в концепції Нової української школи можуть обрати навчання за програмою «Інтелект України». Наразі у місті є три такі школи: загальноосвітня школа-ліцей №23, спеціалізована школа №11 та загальноосвітня школа І ступеня №8.

«Інтелект Україна» – це платна програма. На сьогодні держава не може безкоштовно забезпечити школярів підручниками за програмою такого типу. Тому за підручники, зошити та деяке інше обладнання треба платити гроші. Якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина навчалася у такому класі, вони пишуть заяву. А потім підписують договір, у якому вказано, що вони зобов’язуються щомісячно платити 240 гривень за матеріали, які надаються дітям. У цю ціну також входить роздатковий матеріал для вчителя, різноманітні плакати і таблиці для класу. Департамент стверджує, що дирекція шкіл до коштів ніякого стосунку не має. Саме батьки укладають угоду з виробником тих підручників, а заклад посередником не виступає.

Однак, крім таких класів, є й звичайні, де також навчаються за програмою Нової української школи, але не треба платити гроші.

«Зараз у школах є інтегровані уроки, на яких дитина вивчає елементи з різних предметів. Були ми на уроці у першому класі. Тут кожен тиждень  має свою тематику. Тоді був тиждень моди. Я не можу сказати, який це був урок: чи української мови, чи математики, чи трудового навчання, чи фізкультури. Ці всі предмети були поєднані. На уроці зробили подіум. Дитина робила десять кроків, а кожен крок мав 20 сантиметрів. Тоді визначали довжину подіуму. Це була частина математики. Учениця йшла у сукні, яку майструвала сама. Це вже трудове навчання. Вони вчили нові слова: дизайнер, форма, назви кольорів. Це українська мова. На уроці були поєднані різні напрямки: вони рахували кроки, збагачували словниковий запас, вирізали сукні, малювали ескізи. Такі інтегровані уроки дітям дуже подобаються. Коли їм цікаво, вони хочуть ходити до школи», – розповідає Наталія Микула.

Підготувати такий інтегрований урок набагато важче, адже це займає дуже багато часу. У департаменті розповідають, що були випадки, коли вчителі відмовлялися вести такі класи. Кажуть, перш за все, вчитель сам морально має змінитися і бути готовим до подальшої роботи над собою.

Різні програми – одна мета

Директор загальноосвітньої школи-ліцею №23 Микола Василик каже, що ця програма була розроблена ще у 2006 році і проходила апробацію в харківській школі. А вже згодом наказом Міністерства освіти її запровадили у інших закладах.

«Вона була навіть швидше, аніж закон про освіту. Є вже школи, які пройшли від 1-го класу по 11-й клас. Уже є результати. Торік були певні відгуки про те, що цю програму можуть закрити. Батьки і вчителі почали клопотати, щоб її ввели на рівні Нової української школи», – розповідає Микола Василик.

Нова українська школа  і «Інтелект України» працюють майже однаково. Однак друга вимагає певних витрат. Батьки, відповідно до договору, оплачують за матеріали, які кожного місяця отримують учні. Школярі натомість не зобов’язані носити до школи підручники. Відповідно, зникає проблема надважкого для маленького учня ранця.

«Якщо навантажувати першачків, відразу забивати голову знаннями, то нічого доброго з того не буде. А коли діти у грі здобувають нові знання, то вчаться і навіть цього не зауважують. Треба, щоб учні знали, як застосовувати свої знання на практиці”, – переконує директор школи-ліцею.

Микола Василик каже, вимоги Нової української школи і «Інтелект України» мають одну мету – дитина має з інтересом йти до школи.

Загальноосвітня школа-ліцей №23 першою запровадила таку програму в місті, вона діє там ось уже третій рік. Першого року зголосилися взяти такий клас тільки два вчителі. Від батьків надійшло аж 90 заяв, тож довелося провести конкурсний відбір, який тоді ще не був заборонений. Зрештою відібрали 60 дітей і розділили їх на два класи.

«Діти повинні мати певний рівень підготовки. Ми формували класи згідно з рейтингом. Як наслідок, в одному класі був трошки вищий рівень. Однак вже на кінець першого семестру вони зрівнялися», – розповідає Микола Василик.

Торік школа набрала чотири класи. Вже тоді вийшов Закон про освіту, конкурсний відбір заборонили, тож учнів набрали просто за заявами батьків. Однак був один недолік: у клас потрапили діти з різною підготовкою. Як зазначає керівник школи, вчителям було важко працювати.

У 2019 році школа набрала тільки один клас, бо погодився працювати за такою програмою тільки один вчитель. Тож загалом у цьому навчальному закладі є 7 таких класів, у яких навчається близько 210 учнів.

Ця програма розрахована до 11-го класу, але її варто продовжувати до 12-го, оскільки освітня реформа передбачає саме таку кількість років навчання для учнів.

«Є певні нюанси, бо 1-4-ті класи веде один вчитель, а потім – більше. Вчителів треба готувати. Всі думають, що це тільки 1-2 класи підпадають під реформу. Але ні, зміни відбуваються у всій школі, у двох перших класах вони більш відчутні», – зазначає Микола Василик.

Директор каже, що на початку були переживання, що діти нічого не будуть знати, бо “лише граються на уроках”. Батьки звикли, що дитина має прийти зі школи і вчити уроки, а згідно з програмою, завдань додому не дають. Вже на кінець семестру вони задоволені, бо бачать результат: діти все самі читають і пишуть.

Оцінки перших два роки ставлять вербально, їх дві: “гарно” та “не дуже”. По-іншому – ні, запевняє директор. Зараз і табелі виглядають інакше: там фіксують досягнення учня, а вчитель має добре подумати і зазначити, що та як дається кожному учню.

Задоволені і діти, і батьки

Мати першачка Матвія Ірина Лапшина каже, що перший рік навчання за цією програмою їй та її сину сподобався. Додає, що читати і писати  школярам доводиться навіть більше. Коли йшли у клас, директор запевняв, що діти знатимуть не менше, ніж за попередньої програми. Однак мати має одне зауваження: вважає, що у такі класи дітей треба набирати за співбесідою.

«Багато дітей не встигають. Мій син до школи йшов підготовлений: читав він добре, писати теж вмів», – каже вона.

Ірина Лапшина розповідає, що про цю програму чула тільки схвальні відгуки. Раз на місяць мама школяра здає 240 гривень. Коштами у класі займається батьківський комітет.

«Нас при вступі у школу попередили, що навчання буде платне. Але в дітей є і зошит, і книжка. Ще є прописи у косу лінійку. Вони чимось схожі на колишні, але мають ще кілька граф. Син дуже задоволений, у них там щодня якась нова тема ”, – розповідає пані Ірина.

Ірина Дюбата, мама першачка Андрія, теж каже, що їй сподобалося навчання за програмою «Інтелект України».

«Моя дитина до школи не вміла ні писати, ні читати. Він всього навчився у 1-му класі за цією програмою. Вони мають такі предмети, як “Я і світ”, «Математика» і «Письмо». Кожного дня їм складають розклад, і вони це все проходять», – каже жінка.

Мама розповідає, що син вивчає усі букви, а за цією методикою у нього виробляється гарний почерк. Однак жінка вважає, що має бути визначена кількість дітей, які можуть вчитися у класі, щоб вчитель міг достатньо часу приділити кожному.

Ірина КУЙБІДА