В Івано-Франківську на місці озера хочуть звести школу. Мешканці виступили категорично проти. У лобіюванні будівництва на озері вони звинувачують секретаря міської ради Оксану Савчук. Натомість влада запевняє, що це єдине вільне місце для такого об’єкта. 

«Подарунок» від влади

Нещодавно виконавчий комітет вніс на розгляд сесії міської ради питання про затвердження детального плану території (ДПТ) для будівництва садибних житлових будинків поблизу річки Бистриця Надвірнянська. Ініціаторами його розробки були самі мешканці. Таким чином, вони хочуть змінити цільове призначення землі та перевести дачну забудову в житлову. Ця практика в Івано-Франківську досить поширена. Проте несподівано у ДПТ вони побачили, що на місці озера у мікрорайоні Каскад хочуть збудувати школу.

Мешканці розповідають, що колись тут був кар’єр і добували камінь. Однак згодом підприємство дібралося до джерела, яке все затопило. Оскільки з водою так і не змогли впоратись, то кар’єр закрили, а на його місці утворилося чимале озеро, яке вже існує понад 30 років. А от землі поблизу виділили чорнобильцям під дачі. Проте тепер, як люди кажуть, влада зробила їм такий «подарунок» до 32-ї річниці трагедії.

З тих пір багато хто звів там житлові будинки. Однак у них немає адреси і неможливо прописатися. Тому люди вирішили від’єднатися від садового товариства «Бистриця Надвірнянська» і змінити цільове призначення землі. Кажуть, що готові платити до бюджету податки на нерухомість і нарешті врегулювати це питання. Тож вони звернулися до міської ради, щоб розробити ДПТ.

Одна з учасниць ініціативної групи, Наталя Бондарук, зазначає, що спершу проектанти розробили зовсім інший проект. На ньому було відображене озеро, і вони ще довго радилися, за скільки метрів від нього можуть бути розташовані будинки. Спершу мова йшла про 25 м, але потім цю відстань зменшили до 10-ти, оскільки водойма невелика. Такий проект ДПТ винесли на громадські слухання, і ніхто, звісно ж, не мав до нього ніяких зауважень.

Однак через деякий час пані Наталія поцікавилася у проектантів, коли ж це питання вже винесуть на розгляд виконкому і на сесію міськради. Вони відповіли, що потрібно ще трошки часу, бо ще проектують там освітній заклад. Тоді жінка і дізналася, що школу запроектували збудувати на місці озера. Проектанти показали, що туди можна буде заїхати двома шляхами: через одну з приватних ділянок і попри річку.

 

Унікальне озеро

Мешканці виступили категорично проти таких намірів. Кажуть, що озеро унікальне і вони не допустять його знищення. Розповідають, що тут водиться риба, плазуни, птахи й озеро стало улюбленим місцем відпочинку для багатьох. Тож люди пропонують облагородити його, почистити, облаштувати під’їзд і створити там зону для відпочинку. Наприклад, його можна передати на баланс управління водного господарства або КП «Центр розвитку міста та рекреації», яке опікується міськими озерами.

Пенсіонер Микола Березовський показує, що через його ділянку, згідно з ДПТ, має проходити дорога. Вона якраз межує з озером. Проте ніхто у нього дозволу не питав і не повідомляв про такий намір. Це при тому, що чоловік сім років переробляв державний акт на право власності нового зразка і тоді на плані там не було й близько ніякої дороги. Він переконаний, що дорога тут не потрібна, бо нею ніхто не буде користуватися.

Пан Микола демонструє різноманітні дерева і кущі, які насадив на схилі озера, а також лікарські рослини. Каже, що територія вже не його, але все одно він опікується нею, доглядає.

«Я навіть купався в ньому. В мене і зараз є надувний човен, катаю інколи жінку на озері. Вода тут чиста, бо є раки і щуки. Комарів майже немає, зозулі кують, качки плавають. Гриби навіть ростуть на схилах. Ну як таке можна знищити?!» – дивується пенсіонер.

Біля озера чоловік змайстрував і лавку. Каже, що не одна мудра ідея тут народжувалася. А на своїй ділянці облаштував бджолиний санаторій. Так він називає будівлю, де займається апітерапією – лікуванням з використанням цілющих продуктів, що виробляються бджолами. «Вона для мене дуже цінна», – зітхає чоловік.

 

Школа чи будинок?

Мешканці наголошують, що не проти будівництва на Каскаді школи чи садка. Проте до вибору місця треба підходити з розумом. «Як можна дітей запхати в озеро? Тут є джерело, яке постійно наповнює його. Ми будемо добиватися, щоб цей ДПТ не розглядали на сесії в такому вигляді. Якщо влада хоче будувати щось в озері, то нехай розробляє окреме ДПТ, проводить громадські слухання, а не доліплює це до нашого проекту», – обурюється Наталія Бондарук.

Люди пригадують, що колись на Каскаді було три озера. Два вже засипали і забудували, а тепер добираються й до третього. Кажуть, що в цьому мікрорайоні вже виділяли землю для будівництва школи, але натомість звели багатоповерхівку. До того ж, тепер, згідно з новими будівельними нормами, садочки, можна буде розміщувати на перших поверхах багатоповерхівок. Тож люди побоюються, що в місті через декілька років не буде коштів для будівництва садка чи школи, але знайдеться інвестор, який зведе там будинок і віддасть для закладів освіти перший поверх. Таким чином, виросте черговий житловий масив – просто у воді. Випадки, коли озера засипали і зводили там будинки, в Івано-Франківську вже є.

На думку жителів, будувати тут школу небезпечно з декількох причин. Це місце – найнижче в мікрорайоні. Тому, якщо озеро засипати, то під час повені Каскад просто затопить. «А хто буде відповідати за безпеку дітей, якщо поруч річка? Я вчилася у школі №23, коли її тільки відкрили, тому знаю, скільки дітей втопилося в озері. Дітям же цікаво подивитися, що там. Другий під’їзд, який пропонують зробити до школи, пролягає через зарослі і також попри річку. Цікаво, чи батьки захочуть, щоб їхні діти тут вчилися? Чому про школи і садки не думали, коли давали дозволи на будівництво стількох будинків?» – каже пані Наталя.

Як альтернативу, люди пропонують будувати школу чи садок на інших вільних ділянках. Кажуть, що таких є, як мінімум, три. Зокрема, на куті вулиць Симоненка і 24 серпня, біля «Епіцентру» та поруч із ЗШ №25. Остання ділянка, згідно з кадастровою картою, навіть має цільове призначення для будівництва та обслуговування закладів освіти.

Мешканці запевняють, що не відступлять та збиратимуть підписи, щоб зберегти озеро. За їхніми словами, зараз секретар міськради і депутат від їхнього округу Оксана Савчук лобіює це питання і налаштовує людей один проти одного. Зокрема, змушує вчителів ЗШ №25 збирати підписи за будівництво школи та підключила до цього і батьків учнів.

 

Єдине вільне місце

Оксана Савчук підтверджує, що 26 квітня у 25-ій школі була зустрічі з педагогічним колективом, де якраз обговорювали те, що на сесію міськради виносять питання про будівництво початкової школи на Каскаді. «Вчителі просто підписали лист про те, щоб влада передбачила місце для школи. Ніхто нікого не змушував це робити. Це була зустріч в дружньому колі з депутатом округу», – пояснює вона.

Пані Савчук розповідає, що мікрорайон Каскад стрімко розбудовують, а от школа там тільки одна. Біля неї є ділянка, на якій вже цього року почнуть будувати дитсадок. Місце для ще одного садка передбачене поблизу «Епіцентру». Тому це озеро було єдиним місцем, де можна звести школу. Якщо ж хтось знайде ще якусь вільну ділянку, то влада не буде проти і готова розглянути такий варіант.

«Це була одна з пропозицій. Після цього рішення мало би розпочатися дослідження, чи можна там будувати школу, чи садок, чи взагалі нічого не можна. Ця ділянка площею 1,5 га належить міській раді. Це не озеро, воно не нанесене на карти, не перебуває ніде на балансі і не має кадастрового номера. Це просто заповнений водою кар’єр. Тому департамент архітектури розглядав це місце для перспективи побудови там школи», – зазначає чиновниця.

За її словами, Каскад за останні декілька років дуже змінився, кількість жителів мікрорайону збільшується. Це при тому, що новобудови заселені тільки на третину. Тому міська рада хоче зарезервувати ділянку для освітнього закладу. Такі звернення навіть надходили в міськраду від батьків, адже вони побоюються, що на всіх дітей у школі не вистачить місця. Ще три роки тому в школі навчалося 930 учнів, а цьогоріч – вже 1345. Тоді було три перших класи, а зараз – шість. Тому навчання відбувається у дві зміни.

«За цим кар’єром, який заповнений водою, ніхто не дивився. Він заріс хащами, і там квакають жаби. Я вважаю, що міська рада має право, щоб вивчити питання побудови там школи. Проектанти мають дослідити це питання. Є дуже багато людей, які підтримують наші дії. Якщо є інша думка, то будемо радитися. Думаю, що ми дійдемо компромісу з усіма», – наголосила Оксана Савчук.

 

Треба чимось жертвувати

Однак схоже, що проектанти вже дослідили це питання. Адже в проекті ДПТ вказано, що там планують збудувати двоповерхову початкову школу, розраховану на 12 класів та 360 місць.

Директор департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Орест Кошик стверджує, що нічого поганого в тому, що на місці озера збудують школу, немає. «Коли розробляли ДПТ, то побачили, що є вільна ділянка, де розміщена водойма. Ми дізналися, що вона ніде не числиться. У зв’язку з тим, що район дуже розвивається, виникла ідея збудувати там навчальний заклад. Спершу планували садок, а потім вирішили будувати початкову школу», – пояснює він.

За словами пана Кошика, побоювання мешканців, що цю землю віддадуть під забудову, а школу чи садок зроблять на першому поверсі багатоповерхового будинку, марні. Згідно з новими будівельними нормами, так справді можна робити, але про це зараз мова не йде. Що ж стосується дороги, яка мала б пролягти через приватну ділянку, то чиновник підтверджує цей намір. Він зазначає, що до садибних ділянок зовсім інші вимоги, ніж до дачних. Наприклад, проїзди мають бути ширші. «Якщо люди хочуть перевести дачні ділянки під садибні, то треба чимось пожертвувати», – підкреслює Орест Кошик.

27 квітня відбулося засідання земельної комісії міськради, де вирішували, чи виносити на розгляд сесії питання про затвердження цього ДПТ. Члени комісії прислухалися до людей та вирішили не виносити.

Тим часом досліджувати озеро візьмуться науковці. Заступник директора з наукової роботи Галицького національного природного парку Володимир Бучко повідомив, що екологи та біологи вивчатимуть, наскільки воно важливе та яку має природоохоронну і рекреаційну цінність. «Нехай спершу науковці скажуть свою точку зору, а тоді вже вирішують, що з ним робити», – підкреслює він.

Наталя ДЕРКЕВИЧ