Дайвер з України Всеволод Коробов брав участь у рятувальній операції у Таїланді, де 12 дітей і їхній тренер опинилися у затопленій печері. Вони провели там дев’ять днів, поки до них не дісталися рятувальники.
Пан Коробов, який працює інструктором з дайвінгу в тайському місті Пхукет, пройшов найскладнішу трикілометрову ділянку в затопленій печері і розповів про це ВВС News Україна.
“Побачили, що з нас є користь”
“Група інструкторів, зокрема, двоє людей з України – я та мій друг Максим, прилетіла минулої п’ятниці як волонтери. Нашим завданням було навчити тайських морських котиків пірнати у таких складних печерах, оскільки з’ясувалося, що у них немає досвіду такого занурення. Ми допомагали їм у цьому. Побачивши, що від нас буде користь, тайські військові включили нас в команду підтримки.
Ми проходили найскладнішу трикілометрову ділянку у затопленій печері, допомагали нести обладнання, прокладали мотузки для дайверів.
Копирайт изображенияGETTY IMAGESП’ять кілометрів – шлях до дітей
У цій печері працювати дуже складно. Безпосередньо дайвінг починається в трьох кілометрах від входу. Та її частина, де можна пірнати – це місце з екстремальними умовами навіть для дуже підготовлених кейв-дайверів (печерних дайверів). Там дуже погана видимість, ви не можете іноді навіть бачити показання приладів, впритул піднісши їх до обличчя. Можна заплутатися або застрягти – дуже багато вузьких проходів.
Складність ще в тому, що від останньої сухої кімнати, до місця, де зараз знаходяться діти – 2 кілометри 300 метрів. Доводиться плисти проти течії, і тільки повертатися за течією.
Рятувальникам потрібно пройти велику дистанцію та пронести важке дайверське обладнання. Перша ділянка до затопленого місця – це три кілометри. Спочатку 500 метрів рухаєшся, піднімаючись по слизьких сходинках, потім спускаєшся з важким обладнанням, потім пливеш 30-40 метрів проти дуже сильної течії в підводному тунелі. У ньому не можна гребти, використовуючи ласти, доводиться підтягуватися на руках за допомогою прокладених морськими котиками мотузок, які встигли їх прокласти, поки печеру повністю не затопило.
Періодично по щиколотку або по коліно на цьому шляху провалюєшся в глину або пісок. У воді ти знаходишся іноді по коліно, іноді по шию, так і рухаєшся до наступної сухої ділянки, по якій тягнеш балони або інший вантаж. Потім пірнаєш в наступний прохід, де вже немає такої сильної течії, там трохи легше рухатися.
Копирайт изображенияВСЕВОЛОД КОРОБОВІ найскладніша ділянка – останній кілометр, коли тобі потрібно затягнути весь вантаж на гору, дуже слизьку, серед сталактитів та сталагмітів. На цій ділянці дуже слизько. Це по суті мокрий глиняний схил, на який потрібно видертися і не впасти. Інакше пролетиш 15-20 метрів і впадеш на каміння.
Після підйому на гору потрібно акуратно між тріщинами пройти та спуститися у вузьке місце, втиснути туди себе, балони, проплисти ще один прохід при нульовій видимості. І тільки потім опиняєшся в камері, “сухій кімнаті”, від якої йти ще 2 з копійками кілометри до дітей …. Це маршрут, який під силу людям з підготовкою.
Копирайт изображенияВСЕВОЛОД КОРОБОВ
Копирайт изображенияВСЕВОЛОД КОРОБОВПісля того, як британські дайвери вчора знайшли дітей, вночі до них вирушили два армійських медики, привезли продукти, доставили медикаменти, один з морських котиків залишився з ними. Треба віддати належне тренеру, який їх організував, згуртував в колектив і допоміг вижити. Тому що перебувати дев’ять днів в таких умовах, без їжі … У них звичайно було трохи їжі з собою, була вода, але зовсім небагато.
Чому діти опинилися у печері?
Початковою метою дітей був teambuilding, потрібно було дійти до місця під назвою “пляж Паттайя”, написати на стіні свої імена і повернутися назад. Це близько 5,5 км, і для цього достатньо трьох годин в одну та іншу сторону. Але почався настільки сильний дощ, що дітям відрізало шлях до виходу.
Вони піднялися в те місце, яке не затоплюється, щоб перечекати дощ або дочекатися допомоги. Добре, що в цій печері досить тепло – температура близько 23-24 градусів. Але в цілому, умови непрості для виживання.
Копирайт изображенияGETTY IMAGESЯк будуть рятувати дітей?
Тайці працюють в кількох напрямах, аби врятувати дітей.
Обговорюється варіант навчити їх пірнати. Ще кілька днів тому це було неможливо, тому що було дуже сильна течія, видимість взагалі нульова була. На щастя, зараз течія йде з печери. Щоб допливти до дітей хлопцям потрібно понад 3 години, а щоб припливти назад – 50 хвилин.
Якщо зараз не посиляться дощі, туди відправлять інструкторів, які будуть навчати хлопців. Вони можуть залишити печеру з маскою для пірнання та регулятором. Виводити їх зможуть по одному – одна дитина плюс рятувальник, або одна дитина плюс два рятувальники.
З огляду на те, що діти знаходяться на диво у хорошій формі, як фізичній, так і психічній, два дні піде на відновлення сил. За цей же час їх можуть навчити базовим навичкам пірнання. Якщо вони будуть плисти, рятувальники зроблять все самі, дітям потрібно буде лише дихати. Якщо погода не погіршиться, дітей можуть вивести так.
Копирайт изображенияGETTY IMAGESБурять гору
Тайці також намагаються пробурити альтернативні проходи до сухої кімнати, де перебувають діти. На гору закидають рейнджерів і рятувальників, вони обстежують кожну щілину.
Туди закинули вертольотами бульдозери, розчистили майданчик, завезли бурові апарати. Бурити не дуже добре виходить, тому що вапняк змінюється гранітом, а його дуже важко бурити.
Аби забезпечити дітей харчами, рятувальники зверху за течією через всі доступні тріщини, якісь підводні річки і так далі, закидають плавучі пакети, в яких знаходяться енергетичні гелі, глюкоза, різні харчові продукти.
Копирайт изображенияGETTY IMAGESОсушують джерела і відкачують воду
Паралельно тайці відкачують воду рукавами діаметром в 15-30 сантиметрів. Спочатку відкачували по 5 кубів на хвилину, зараз 40 кубів на хвилину. Розуміючи, що цього недостатньо, рятувальники спробували відвести воду з розташованого поруч водоспаду, щоб вона не потрапляла в печеру. Вони почали осушувати джерела й озера внизу, трохи нижче цієї печери, для того, аби воді з печери було куди йти. Біля печери зараз величезна кількість техніки, яка постійно працює.
Завдяки тому, що останні три дні не було дощів і вдалося дійти до дітей. Рівень води впав, стало простіше рухатися. І якщо в перші дні вода прибувала по 30 см на годину, за годину, коли ми там були, вода впала на 1,5 метра.
Що буде, якщо це не спрацює
Найгірший варіант зараз – через сильні дощі діти залишатимуться там кілька місяців. Сьогодні вранці почався дощ і якщо їх максимально швидко звідти не вивести, то доведеться на найближчі 4-5 місяців забути про варіант евакуації водними шляхами.
В такому випадку в печеру відправлять морських котиків-медиків, які постійно перебуватимуть з дітьми. Рятувальники будуть далі бурити гору і намагатимуться знайти альтернативний вихід. Мікровибухи тайці бояться використовувати, щоб не обвалилась порода.
Копирайт изображенияGETTY IMAGESРятувальники з усього світу
Спочатку тайські морські котики, намагалися рятувати дітей максимально своїми силами, аби уникнути втрат серед цивільних, але потім звернулися за допомогою до всього світу. Тому там зараз у операції беруть участь поліцейські дайвери з Австралії, які допомагають закидати обладнання всередину, американці з військової бази на Окінаві, китайські рятувальники, які допомогли з балонами, ізраїльські фахівці, які налагодили підводний зв’язок.
Всього близько трьох тисяч осіб, постійно йде ротація. На жаль, дуже мало людей, які можуть в цій печері рухатися, і тому наша допомога була потрібною.
Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Копирайт изображенияВСЕВОЛОД КОРОБОВЯ вірю, що тайці впораються з цим складним завданням. Вся нація згуртувалася і люди допомагають всім необхідним. Є гумові чоботи, каски, батарейки, ліхтарі, одяг, дощовики, гідрокостюми, величезна кількість продуктів.
Якщо в перші дні, місцевість навколо гори нагадувала поле, де можна було провалитися мало не по коліно в бруд, за 2-3 дні все засипали гравієм.
Ця місцевість нагадує великий східний базар, а люди – ланцюжок мурашок. Постійно передають харчові продукти, балони, спорядження.
24 години на добу працює величезний табір. Я ніколи не бачив таких рятувальних операцій. Не знаю, скільки мільярдів батів витратив Таїланд на цю операцію, але ці зусилля вражають”.
Записали Георгій Ерман, Олег Карп‘як, Оксана Тороп
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген