Сергій Герасько з позивним Сірко сам з-під Рівного. На війні він з 25 лютого 2022 року. До того був два роки в АТО. Як тоді, так і зараз прийшов воювати по повістці. Не є добровольцем, однак не є тим, хто ховався. Покликали – пішов. Вже шостий рік він віддає країні, розуміючи, що досі залишаються люди, які не воювали жодного дня.

Прикриває побратимів

Каже, в перші дні війни хлопці приходили і нічого не вміли. Ніхто їх нічого не вчив. Дивилися відео в ютубі, читали статті з гугла та вчилися, як стріляти із зброї, яку раніше не бачили.

«У 2022 році я комісію пройшов за 5 хвилин, – розповідає Сергій Герасько. – Маю проблеми із серцем, то переживав, щоб лікарі хвороби не побачили. Бо я тоді розумів, що біда в країні, треба захищати, патріотизмом керувався. А зараз, на жаль, таких мало».

Сергій – кулеметник. У 109 батальйоні, що у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», він останній рік. Займається вогневою підтримкою – прикриває хлопців під час оборони.

Кулемет – це стрілецька автоматична зброя. Часом, важить до 40 кг. Тож вимагає окремого екіпажу та позиції, яка дасть відповідний кут огляду. Його завдання – прикривати побратимів і не давати ворогу підняти голову. Дальність польоту – до 6 тисяч кілометрів. Кулемети є різні: від легших до важких, від нових іноземних до старих радянських, ще з 60-х років.

«1500 патронів може піти за бій, якщо нас штурмують, – каже боєць, – а наше завдання якраз не дати можливості наблизитися росіянам до нашої піхоти».

Зло бере від новин

«23 лютого, перед повномасштабним вторгненням, мені вже привезли повістку, – пригадує чоловік. – Адже я у 2015-2016 роках воював, теж, до речі, як мобілізований, по повістці. Не втікав і не ховався. Я тут, як проклятий, шостий рік віддаю державі, а хтось взагалі тут не був».

Сергій Герасько почав цікавитися історією ще в 1990-х. Якраз тоді, коли українці почали розуміти, що наша історія – це не те, що ми вчили в школі в період СРСР. Українську історію, акцентує, ми майже не знали. Багато читав Василя Шкляра. Багато цікавився партизанським рухом. Тому, коли почалася АТО, то йому не треба було нічого пояснювати: він розумів, що війна Росії проти України не почалася, війна, яка триває століттями, лише продовжилася.

«Я вже був свідомий у 2014 році, – каже він, – бо й на Майдані стояв, і бачив, як люди вийшли щиро за свої цінності та свою країну. Тим більше, що родом я – з бандерівського краю».

Новинами Сірко цікавиться. Не подобається йому ані американська влада, ані українська. Втім, каже, воює він не за владу, а за Україну. Хочеться, аби Росія нарешті дала нам спокій, а зробити це можна лише через відсіч.

«Так, складно зараз новини читати, – зізнається військовий. – Зло бере, як подивишся на ситуацію з корупціонерами. Це більше схоже на рибалку: зловив рибу, подивився на неї і випустив. Їх на хабарях ловлять, але нічого не міняється. Бо й Порошенко був поганий, і Зеленський теж поганий. І я розумію, що саме цим люди себе виправдовують, щоб не йти воювати, але ж це відмазки. Бо в мене є знайомий, який казав раніше, що за Порошенка не буде воювати, гаразд, вибрали вже Зеленського – президента, якого підтримали 73%, а він все одно не пішов воювати. От, що знову не так?»

Зізнається, що у нього таких знайомих багато. Одні апелюють до президентів, інші до депутатів, їхніх дітей, корупціонерів тощо. Але ж кожен із нинішніх військовослужбовців теж міг би так сказати. То, що було б далі? – риторично запитує військовослужбовець.

Війна змінилася

«Я працюю з іноземною зброєю, іноземними боєприпасами. Кажуть що поставки припинилися, але в нас є чим воювати, – переконує Сірко. – Чи дасть нам Трамп зброю чи ні, ми все одно воюватимемо».

Як акцентує військовий, «Десятка» з 2023 року стоїть на місці. Відійшли на 1-2 кілометри тактично. Хоч війна зараз зовсім інша, ніж була три роки тому.

«Зараз війна змінилася, – додає він. – Раніше ми стаціонарно могли стояти, люди змінювалися, а кулемет стояв на місці. А зараз все сховане в окопі. Штурм йде, то біжиш до кулемета, виймаєш, відстріляв і сховав його назад. Якщо не сховаєш то і йому, і тобі – гаплик, адже з дронів усе видно».

Каже, багато зброї, яка була цінна ще три роки тому, нині вже втратила актуальність, як наприклад танки, які легко помітити і знищити. Та й боїв стрілецьких майже нема. А чи краще, чи гірше стало – тяжко сказати. Бо ворог у нас більший та багатший, проте це не причина, щоб складати руки.

Тетяна Соболик

 

Також читайте матеріал про 22-річного іванофранківця із позивним Малий, який теж воює у 109 батальйоні, що у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».