Марія Микицей роками боролася з важким недугом.

Про це пише “Галицький кореспондент”, посилаючись на сторінку Марії Микицей.

Сьогодні, 6 травня, о 18.00 в Будинку смутку, що по вулиці Ребета, 3, відбудеться панахида світлої пам’яті Марії Микицей. Церемонія похорону – завтра, 7 травня, о 12.00 за тією ж адресою.

Вчора, 5 травня, рідні повідомили, що Марія Микицей померла.

Марія Дмитрівна Микицей народилася 1965 року в Івано-Франківську. Закінчила фізичний факультет Київського державного університету. Працювала журналістом.

Авторка чотирьох збірок верлібрів: «Саламандра» (2001 р.), «У затінку шафранів» (2006 р.), «Інфра» (2014 р.), поетичної книжки «Плетиво» (2018 р.) у спвавторстві з харківською поеткою Юлією Баткіліною та книжки міського фентезі «Чужі бажання» (2018 р.) теж у співавторстві з Юлією Баткіліною, одна з авторів альманаху «Станіслав плюс два» (2002 р.), учасниця міжнародних літературних фестивалів та поетичних читань. Видала три книжки прози: книжки для дітей «Будинок, який умів розмовляти» Київ, Грані-Т 2012,та для дорослих — романи «Трофей на довгу пам’ять», Івано-Франківськ, Лілея-НВ, 2013 і роману «Dolce Vita» (Diskursus, Брустури, 2019), Марія Микицей є лауреатом івано-франківської міської премії ім. І. Франка (2012) в галузі літератури та журналістики за «Трофей на довгу пам’ять».

Учасниця багатьох міжнародних літературних фестивалів та поетичних читань — зокрема на факультеті славістики Віденського університету у рамках колегіуму докторантів за програмою «Галичина і мультикультурний спадок», Міжнародного фестивалю мистецтв «Карпатський простір/ Carpathian Space» та XVI Міжнародного літературного фестивалю «Поети без кордонів» імені Анджея Бартинського.

Друкувалась у часописах «Четвер», «Дзвін», «Лель», «Кур’єр Кривбасу», в антологіях «Цех поетів» (2000), “Рай- хата” (2016), «Ми з дев’яностих. Віднайдене покоління» (2017), «Ломикамінь» (2018) та «М’ята» (2018).