Якщо ви беретеся робити кіноверсію життя абсолютного генія і революціонера у сфері комп’ютерної техніки, можна наламати чимало дров. Та цього, на щастя, не сталося у тріумфальному фільмі Денні Бойла про Стіва Джобса, який зроблений бездоганно – в плані і сценарію, і режисури, й акторської майстерності. Крім того, технічна досконалість була лише частиною авторського задуму, який є настільки свіжим, що до фіналу ви просто не зможете чинити йому опір. Майкл Фассбіндер у ролі Стіва Джобса, людини з вулканічним темпераментом, який був співзасновником і президентом компанії «Apple» і взяв участь у розвитку персональних комп’ютерів, анімації («Pixar») і появі тих самих айфонів, які для багатьох з нас вже давно виконують функцію другої шкіри. Джобс у виконанні Фассбендера – це торнадо експресивних і часто некерованих емоцій і в той же час людина з абсолютно репресованим внутрішнім світом. Він може бути чарівним і спокусливо кумедним, але це робить його ще небезпечнішим, як тільки підбираєшся до нього ближче. Фассбендер грає бравурну роль, яка накачана дикою енергетикою. Чи він і справді був таким неймовірним? Так. Сценарій написаний Ароном Соркіним, володарем «Оскара» за «Соціальну мережу», і його робота тут знову на найвищому рівні. Сценарист розділив фільм на три частини, і Бойл зняв їх у трьох різних форматах, використовуючи таланти свого оператора Елвіна Кюхлера. Кожен з цих трьох епізодів розгортається безпосередньо перед презентацією нового, яскравого і принципового для Стіва Джобса продукту. Любите технічні терміни? Соркіну вони не до душі. Його захоплює прагнення Джобса до підкорення все нових і нових висот, так що глядачеві під час перегляду доведеться брати участь у подібних ініціативах сценариста, який постійно змінює темп і тим самим зберігає зростання напруги до самого фіналу. І в цій гонці Соркіна варто підтримати. Соркін досить жорстко поводиться зі своїм головним героєм – усиновленою дитиною, у якої виник певний комплекс, що полягає в тому, щоб тримати найближчих людей на відстані. Але Фассбендер навіть за таких умов дозволяє нам бачити сліди людяності у Стіва. Все, чого ми не побачимо в Стівові Джобсі, який подорослішав і став ще багатшим, – це його одруження з Лорен Пауелл, народження ще трьох дітей, презентації нових революційних девайсів «Apple» і смерть від раку підшлункової залози, який пожирав його тіло. Реальна історія Стіва закінчилася в 2011 році, коли йому було 56 років. Фільм «Стів Джобс» зображує Стіва в три моменти його максимальної публічності, коли перед ключовою подією в його житті на горизонті з’являються колись близькі люди, які перетворюють життя Джобса на справжнє пекло. Буквально за кілька хвилин до тріумфу. Жорстоко? Безумовно. Але це абсолютно необхідно для фільму про піонера електронної техніки, який створював продукти, повністю приховуючи механізми за досконалим дизайном. У «Стіві Джобсу», безумовно, одному з найкращих фільмів 2015 року, ми бачимо божевільну круговерть у житті нонконформіста, чиє бачення цифрових технологій досі впливає на наше життя всередині електронних пристроїв.

ФЕЛІНСЬКИЙ